АДАПТИВНА ВІДПОВІДЬ RANUNCULUS ACRIS L. НА АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ У СЕЛІТЕБНИХ ЛАНДШАФТАХ РІЗНИХ ПРИРОДНИХ ЗОН

У статті розглянуто адаптивну відповідь Ranunculus acris L. на антропогенне навантаження у селітебних ландшафтах рівнинної та гірської природних зон. Дослідження виконано на основі порівняльного аналізу морфо-популяційних показників виду в умовах різної інтенсивності техногенного та урбанізаційного впливу. Методичний підхід ґрунтується на інтеграції репродуктивних і вегетативних ознак у систему рейтингів життєвих зусиль, що забезпечує уніфіковану інтерпретацію типів життєвих стратегій (r-, s-, K-стратегії) на популяційному рівні. Встановлено, що в рівнинних селітебних ландшафтах домінує s-стратегія, яка відображає реакцію виду на мозаїчне антропогенне напруження і нестабільність середовища. У гірській зоні переважає K-стратегія, пов’язана зі стабільнішими екологічними умовами та високим рівнем життєвих зусиль популяцій. Просторове порівняння інтегральних показників свідчить про формування градієнта адаптивних реакцій Ranunculus acris L. залежно від природно-зональних і антропогенних чинників. Запропонована методика формує інструмент біоіндикації стану селітебних територій, орієнтований на виявлення структурних змін життєвих стратегій рослин у трансформованих ландшафтах. Мета статті полягає у виявленні особливостей адаптивної відповіді Ranunculus acris L. на антропогенне навантаження у селітебних ландшафтах рівнинної та гірської природних зон на основі аналізу типів життєвих стратегій популяцій. Методологія дослідження базується на порівняльному морфо-популяційному аналізі вегетативних і репродуктивних ознак Ranunculus acris L. з подальшою інтеграцією показників у систему життєвих зусиль та рейтингів життєвих стратегій (r-, s-, K-стратегії). Інтерпретація результатів здійснювалась з урахуванням природно-зональних умов і характеру антропогенного впливу в межах селітебних територій. Наукова новизна полягає у використанні типів життєвих стратегій Ranunculus acris L. як індикаторів структурного стану трансформованих ландшафтів, що формує можливість просторового порівняння адаптивних реакцій популяцій у різних природних зонах без залучення прямих хімічних вимірювань. Висновки. Встановлено домінування s-стратегії у рівнинних селітебних ландшафтах, що відображає підвищене антропогенне навантаження та нестабільність умов середовища. Для гірської природної зони характерне переважання K-стратегії на тлі високого рівня життєвих зусиль популяцій, що свідчить про екологічну стабільність цих територій. Запропонований підхід формує надійний інструмент біоіндикації антропогенно трансформованих селітебних ландшафтів.