ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-ВПО В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

У статті висвітлено практику соціального супроводу дітей із числа внутрішньо переміщених осіб у закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану. Обґрунтовано актуальність проблеми крізь призму забезпечення права дитини на безпечну, доступну й безперервну освіту, збереження її емоційної рівноваги, підтримки адаптації до нового соціального й освітнього середовища. На основі аналізу нормативно-правових документів і сучасних наукових праць уточнено сутність соціального супроводу дітей-ВПО як комплексної міждисциплінарної діяльності, що поєднує соціально-педагогічну підтримку, психологічну допомогу, освітньо-організаційний супровід, посередництво між родиною та інституціями, а також створення умов для інтеграції дитини в класний колектив і громаду. Узагальнено наукові підходи до визначення провідних напрямів такої роботи в шкільній практиці. Виокремлено первинну соціально-педагогічну діагностику потреб і ризиків, адаптаційно-інтеграційну роботу, психосоціальну підтримку, освітньо-організаційний супровід, роботу з родиною та міжвідомчу взаємодію. Охарактеризовано найбільш продуктивні форми й методи соціального супроводу, серед яких індивідуальні консультації, адаптаційні групи, тренінгові заняття, класні години підтримувального змісту, інтеграційні заходи, арт-терапевтичні та рефлексивні практики, кейс-менеджмент, педагогічний консиліум, партнерська взаємодія з батьками. Доведено, що сучасний соціальний супровід дітей-ВПО має бути комплексним, персоніфікованим, чутливим до травматичного досвіду та спрямованим на формування відчуття безпеки, життєстійкості, комунікативної компетентності й повноцінного включення дитини в освітнє середовище. Ефективний соціальний супровід дітей-ВПО в закладах загальної середньої освіти є важливою умовою їх успішної адаптації, емоційної стабілізації та повноцінного включення в освітнє середовище.