КЛІНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ПАТОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ КОМОРБІДНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

У статті здійснено теоретичний аналіз клінічних і патопсихологічних механізмів коморбідності інтелектуальних порушень у дітей з розладами аутистичного спектра (РАС). Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності РАС, високою частотою поєднання аутистичної симптоматики з інтелектуальною недостатністю та складністю їх диференціальної діагностики, що має суттєві наслідки для вибору напрямів психологічної допомоги. Показано, що домінування клінічного підходу, орієнтованого на нозологічну класифікацію та опис симптомів, не завжди дозволяє розкрити психологічні механізми формування вторинних порушень і специфіку когнітивного та емоційно-поведінкового розвитку дитини. У межах роботи здійснено порівняльний аналіз клінічних уявлень про коморбідність інтелектуальних порушень у разі РАС та патопсихологічних підходів до їх інтерпретації. Обґрунтовано, що інтелектуальна недостатність у дітей з РАС може мати різну психологічну природу і не завжди відображає первинний рівень пізнавальних можливостей дитини, а часто зумовлюється порушеннями комунікації, емоційної сфери та специфікою соціальної взаємодії. Патопсихологічний аналіз дозволяє виявити дисгармонійний характер розвитку психічних функцій, що маскується клінічними діагностичними категоріями. Окрему увагу приділено клінічним критеріям оцінки інтелектуальних порушень у структурі РАС, а також їх співвідношенню з результатами психологічного обстеження. Наголошено на значенні інтеграції клінічного та патопсихологічного підходів для більш глибокого розуміння механізмів коморбідності та побудови індивідуалізованих програм психологічної допомоги дітям з РАС та інтелектуальними порушеннями. Показано, що без урахування патопсихологічних даних клінічна інтерпретація інтелектуального дефіциту може бути спрощеною або неповною.