СПЕКТРАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ПСИХОПАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ DSM-5 ТА МКХ-11

У статті здійснено теоретико-методологічний огляд досліджень з питань розвитку психопатології дитячого віку на матеріалі сучасних зарубіжних праць та класифікаційних систем DSM-5 і МКХ-11. Підкреслено різноманітність зарубіжних підходів до психічного розвитку дітей та континуальний характер співвідношення норми і патології. Окрему увагу приділено спектральному підходу, що дозволяє диференціювати варіації норми, транзиторні труднощі та стійкі патерни ризику, а також узагальнити наявні підходи без введення нових термінів. Узагальнено результати сучасних емпіричних досліджень, що підтверджують загальний фактор психопатології. Показано, що розвиткова психопатологія розглядає психічні труднощі не як фіксовані діагностичні стани, а як динамічні процеси, зумовлені взаємодією біологічних, психологічних і соціальних факторів. Проаналізовано чинники ризику раннього дитинства, сімейного середовища та батьківського функціонування, які впливають на формування різних траєкторій психічного розвитку. Здійснено порівняльний аналіз окремих доменів DSM-5 та МКХ-11, що дозволяє виявити спільні й відмінні підходи до оцінки психопатологічних проявів у дітей, показано їхню концептуальну зближеність і водночас відмінності, що мають значення для інтерпретації меж норми та патології. Обґрунтовано доцільність інтеграції категоріальних діагностичних систем із розвитковими та спектральними моделями оцінки, що сприяє зниженню ризику надмірної патологізації та підвищує якість психологічного і медичного висновку. Особлива увага приділена аспектам інтеграції зарубіжного досвіду в українську практику, що може бути корисним для психологів, медичних працівників і фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, зокрема в контексті просвітницької роботи та планування раннього втручання. Запропонований огляд демонструє, як систематизація міжнародних даних сприяє формуванню цілісного уявлення про спектр психопатології дитячого віку, забезпечуючи гнучкий та диференційований підхід до оцінки психічного розвитку та практичної діяльності. Практична значущість статті полягає у використанні розвитково-орієнтованого підходу у роботі фахівців психологічної, медичної та освітньої сфер, зокрема в інклюзивному супроводі дітей.