МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Зміст статті розкриває методологію проєктування структурно-функційної моделі формування готовності майбутнього юриста до професійного саморозвитку засобами неформальної освіти. Проєктована модель складається з чотирьох блоків: цільового, теоретико-методологічного, організаційно-методичного та діагностично-результативного. Аналіз нормативних документів правничої освіти, наукової педагогічної, юридичної літератури щодо моделювання процесу формування готовності майбутнього юриста до професійного саморозвитку засобами неформальної освіти дозволили визначити складники репрезентованої моделі: мету, завдання і соціальне замовлення, теоретико-методологічні засади, наукові підходи, дидактичні принципи, зміст, форми і методи, технології, організаційно-педагогічні умови, функції професійного саморозвитку, компоненти, критерії, рівні. В основі складної архітектури авторської моделі ми розглядаємо теоретико-методологічні засади міждисциплінарного, системного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, компетентнісного, акмеологічного, діяльнісного, технологічного наукових підходів. Цілі, завдання і принципи реалізації цієї ієрархії зумовлені сучасними науковими вітчизняними і зарубіжними здобутками у галузі юридичної освіти, поширеною правничою практикою, розробленою авторською концепцією підготовки майбутнього юриста до професійного саморозвитку засобами неформальної освіти. Умови впровадження авторської моделі передбачають розроблення вибіркових курсів професійного спрямування: «Інформаційні системи і технології в правничій освіті», «Технології професійного саморозвитку особистості юриста», в яких інтегровано можливості застосування технологій неформальної освіти (тренінги, семінари, майстер-класи, вебінари та онлайн-курси неурядових організацій, приватних провайдерів, юридичні клініки, симуляції судових процесів, муткорти, судові дебати он-лайн магістратури, юридичне портфоліо). Етапи реалізації авторської моделі: орієнтаційно-мотиваційний, діяльнісний та оцінно-рефлексивний забезпечують логічну послідовність формування загальних і фахових компетентностей та гнучких навичок майбутніх юристів в закладах вищої освіти, усвідомлення потреби професійного саморозвитку засобами неформальної освіти, становлення індивідуального стилю майбутньої професійної діяльності, формування здатності оцінки і самооцінки набутого досвіду, залучення до самостійної та науково-дослідної роботи.