НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПІЗНАВАЛЬНА АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

У статті здійснено розгорнутий теоретико-методологічний аналіз феноменів навчально-пізнавальної діяльності та пізнавальної активності студентів медичних закладів вищої освіти в умовах сучасних трансформацій освітнього простору. Навчально-пізнавальна діяльність студентів інтерпретується як особлива форма навчально-професійної діяльності, спрямована на цілеспрямоване засвоєння системи наукових знань, оволодіння способами пізнавальної та практичної діяльності, формування професійного мислення й розвиток творчого потенціалу майбутніх лікарів. Обґрунтовано положення про студента як активного суб’єкта власного освітнього та професійного розвитку, здатного до саморегуляції, рефлексії та відповідальності за результати навчання, а також про трансформацію ролі викладача від транслятора знань до організатора освітнього середовища, фасилітатора пізнавальної активності та партнера у професійному становленні здобувачів освіти. Проаналізовано пізнавальну активність як складне психолого-педагогічне утворення, що формується у процесі взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх чинників віднесено організаційно-методичне забезпечення освітнього процесу, професійну спрямованість навчальної діяльності та рівень педагогічної майстерності викладачів; до внутрішніх – особливості пізнавальних процесів, емоційно-вольову сферу, мотиваційну структуру особистості та розвиток рефлексії. У структурі пізнавальної активності студентів медичних ЗВО виокремлено стимуляційно-мотиваційний, змістовно-операційний, контрольно-рефлексивний, самостійно-творчий, соціально-комунікативний і організаційно-дидактичний компоненти, розкрито їхню роль у забезпеченні цілісності пізнавального процесу та формуванні професійної компетентності майбутнього лікаря. Охарактеризовано рівні сформованості пізнавальної активності – репродуктивний, продуктивний і креативний – та підкреслено залежність їх розвитку від педагогічних умов організації освітнього процесу, реалізації суб’єкт–суб’єктної взаємодії та використання активних і проблемно орієнтованих методів навчання. Зроблено висновок, що цілеспрямована активізація пізнавальної діяльності студентів медичних спеціальностей є ключовою передумовою формування самостійності мислення, готовності до розв’язання складних професійних завдань і здатності до безперервного професійного саморозвитку.