ФОРМУВАННЯ ФАСИЛІТАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ АНАЛІЗУ-ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ

У статті розглянуто актуальні питання формування фасилітативних умінь майбутніх учителів образотворчого мистецтва в контексті реформування національної освітньої системи та впровадження концепції «Нова українська школа». Визначено, що в сучасних освітніх парадигмах вчитель має виконувати ролі коуча, фасилітатора та наставника, створюючи сприятливе освітнє середовище для самореалізації особистості та емоційно-ціннісного сприйняття мистецтва. Наголошено на специфіці мистецької освіти, де полісемантична природа художнього образу вимагає відходу від нав’язування академічних трактувань на користь стимулювання суб’єктивної інтерпретації та живого діалогу учасників освітнього процесу. Розкрито сутність фасилітації в контексті мистецької освіти, як технологію педагогічного спілкування, спрямовану на створення умов для самовираження та творчого розвитку здобувачів вищої освіти. У межах підготовки майбутніх педагогів-художників виокремлено ключові групи фасилітативних умінь (перцептивні, комунікативні та рефлексивні), формування яких дозволяє майбутнім педагогам організовувати безпечний освітній простір та розвивати емоційно-образне та критичне мислення учнів. Представлена поетапна методика формування фасилітативних умінь майбутніх учителів образотворчого мистецтва, сутність якої полягає в адаптації стратегій візуального мислення (VTS) як інструменту професійної підготовки та реалізується через чотири ключові етапи: моделювання ситуації викладачем-фасилітатором (демонстрація техніки безоцінкового прийняття думок та прийому «лінкування» відповідей); деконструкція процесу (аналіз студентами фасилітативних дій викладача та усвідомлення важливості психологічної паузи й відкритих запитань); практичний тренінг у малих групах (здобувачі вищої освіти апробовують роль фасилітатора, застосовуючи техніки емпатійного слухання та парафразу під час обговорення художніх творів); узагальнення та рефлексія (спільне оцінювання результатів роботи та трансформація набутого досвіду у стійку професійну компетентність). Запропонована методика ґрунтується на принципах діалогічності, креативності та емоційної залученості здобувачів. Зроблено висновок про те, що інтеграція запропонованої методики в освітні компоненти «Історія образотворчого мистецтва», «Методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво», «Кольорознавство», «Методика навчання образотворчого мистецтва» та ін.» є універсальним інструментом професійної підготовки здобувачів вищої освіти нового типу та забезпечує формування в них фісилітативної компетентності.