Ідеологія та утопія: кримінально-політичні рефлексії кризи нормативності в постнормальні часи

У тезах досліджено кримінально-політичні виміри кризи нормативності в умовах постнормальних часів через призму дихотомії ідеології та утопії. Спираючись на соціальну теорію постнормальності та концепцію «інфраструктуризації» конфліктів, автор обґрунтовує необхідність доповнення епістемологічного аналізу інфраструктур правовими категоріями шкоди, вини, відповідальності та захисту потерпілих. Показано, що для кримінального права інфраструктура виступає не лише соціальним середовищем, а й об’єктом кримінально-правової охорони та джерелом масової віктимізації в умовах війни. Застосування маннгеймівської опозиції ідеології та утопії до міжнародної кримінальної політики дозволяє виявити коливання між вибірковою юстицією та універсалізацією відповідальності за міжнародні злочини. Критично осмислено політику нульової толерантності як ідеологію безпеки, що витісняє утопічний потенціал профілактичного та віктимно-орієнтованого кримінального права. Обґрунтовано потребу системної трансформації кримінального права України на засадах кримінологічної інженерії, яка інтегрує профілактику, відповідальність і ресоціалізацію. Зроблено висновок, що подолання кризи нормативності пов’язане з переходом від карально-репресивної моделі до профілактичного та віктимно-орієнтованого права, здатного поєднати досвід війни, інфраструктурну вразливість і вимогу справедливості.