Психологічні наслідки бойового стресу у військовослужбовців: зв’язок із самоефективністю

Актуальність дослідження визначена необхідністю аналізу посттравматичних порушень та їх взаємозв’язку з самоефективністю, враховуючи суперечливі підходи у наукових дослідженнях і обмежену кількість даних серед військовослужбовців, які виконують бойові завдання. Метою дослідження було визначення рівня психологічних наслідків стресу війни у військовослужбовців, встановлення взаємозв’язків між різними симптомами та наслідками стресового впливу, а також аналіз їх зв’язку з показниками самоефективності. Для проведення дослідження було застосовано психодіагностичні методики, які дозволили оцінити інтенсивність прояву симптомів гострого стресового розладу: National Stressful Events Survey Acute Stress Disorder Short Scale – NSESSS; посттравматичного стресового розладу: Primary Care PTSD Screen for DSM-5 – PC-PTSD-5, The Short Screening Scale for DSM – IV PTSD; втоми: Fatigue Assessment Scale – FAS; психосоматичних порушень: Patient Health Questionnaire-15 – PHQ-15, Giessen Complaint List – GBB-24, зокрема серцевих та шлункових скарг, болю у різних частинах тіла та психосоматичного виснаження. Дослідження самоефективності здійснювалося за допомогою методик: General Self-Efficacy scale – GSEF і Allgemeine Selbstwirksamkeit Kurzskala – ASKU. Результати дослідження засвідчили наявність одночасно помірної вираженості гострого стресу, суттєвої частки позитивного скринінгу посттравматичного стресового розладу, підвищеної втоми і помітного соматичного тягаря (особливо за компонентами «біль» та «виснаження»). У більшої частини вибірки зафіксовано середні та високі значення за шкалою самоефективності. Регресійний аналіз довів, що соматичні прояви визначаються поєднанням віку та стрес-травмівного навантаження, тоді як втома переважно зумовлена саме стрес-травмівними чинниками та частково пом’якшується поведінковою самоефективністю. Практична цінність результатів полягає у можливості їх впровадження для своєчасного моніторингу щодо виявлення військовослужбовців з критичними показниками психотравматизації і надання їм необхідної своєчасної допомоги; розробки програм психологічного відновлення і реабілітації військовослужбовців, де пріоритетним напрямом є корекція наслідків травмівного стресу як ключового чинника соматизації, а розвиток поведінкової самоефективності виступає додатковим ресурсом зміцнення їхньої психофізіологічної стійкості