ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА СТ. 126 1 КК УКРАЇНИ («ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО»)

У статті здійснено комплексний і системний аналіз процесуальних особливостей кримінального провадження у справах про домашнє насильство, передбачених статтею 126¹ Кримінального кодексу України, з урахуванням сучасних викликів правозастосовної практики та міжнародних зобов’язань держави у сфері захисту прав людини. У роботі проаналізовано еволюцію національного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, починаючи від формування комплексної державної політики у цій сфері та завершуючи криміналізацією систематичного домашнього насильства як самостійного складу злочину. Особливу увагу приділено змінам до кримінального процесуального законодавства, спрямованим на імплементацію міжнародних стандартів, насамперед положень Стамбульської конвенції, а також практики Європейського суду з прав людини. Окремий акцент зроблено на аналізі форми приватного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо домашнього насильства. Розкрито особливості ініціювання досудового розслідування за заявою потерпілої особи, а також нормативні винятки щодо неможливості закриття кримінального провадження у зв’язку з подальшою відмовою потерпілої від обвинувачення. Обґрунтовано, що така модель кримінального переслідування, попри певні суперечності, є спробою законодавця врахувати специфіку домашнього насильства, зокрема ризики вторинної віктимізації та психологічного тиску на потерпілих.У статті також досліджено процесуальні особливості початку досудового розслідування з урахуванням вимоги систематичності як обов’язкової ознаки складу злочину, передбаченого статтею 126¹ КК України. Значну увагу приділено проблемним аспектам доказування у справах про домашнє насильство. Проаналізовано особливості доведення психологічного насильства, яке, на відміну від фізичного, не залишає очевидних матеріальних слідів, а також складність встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями кривдника і негативними фізичними чи психологічними наслідками для потерпілої особи. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування доказової бази із використанням як прямих, так і непрямих доказів, результатів психологічних експертиз, матеріалів соціальних служб та електронних доказів.У контексті міжнародних стандартів розкрито зміст стандарту «належної ретельності» (due diligence) та його значення для кримінального провадження у справах про домашнє насильство. Ключові слова: домашнє насильство, кримінальний процес, злочин, потерпілий, приватне обвинувачення, стандарт доказування, Стамбульська конвенція, міжнародні стандарти, кримінальна відповідальність.