Соціально-психологічні основи концепції реабілітації, ресоціалізації військовослужбовців та цивільних осіб, постраждалих на ПТСР

В статті на підґрунті теоретичних базових принципів розкривається сутність психологічного супроводу військовослужбовців та цивільних осіб, постраждалих на ПТСР в умовах воєнного стресу. Представлено провідні положення концептуальної моделі соціально-психологічного процесу реабілітації та ресоціалізації зазначених осіб. Висвітлено результати експериментального психологічного дослідження із задіянням психоаналітичного та гіпнотерапевтичного підходу до реабілітації та ресоціалізації особистості. Доводиться необхідність впровадження у терапію коморбідних з ПТСР порушень власне психоаналізу та гіпнотерапії. Ґрунтуючись на результатах непрямих навіювань під час гіпносесій виокремлюються актуальні цінності для особистості задля корекції травматичних переживань й ресоціалізації. Методи дослідження: Методика непрямих постгіпнотичних навіювань, варіант «Ламана лінія»; гіпнотична модель Н.Спаноса, інтегративна модель С.Лінн. Результати: Експериментальне дослідження здійснювалося на вибірці військовослужбовців у віці від 20 до 23 років й на вибірці цивільних осіб у віці 18 – 23 роки, групи осіб, постраждалих на ПТСР в умовах воєнного стресу. Експериментальне дослідження базувалося на припущенні щодо специфіки й неспівпадінні ієрархії декларативних цінностей та цінностей, визначених завдяки методиці КПВ. Декларативні цінності виокремлювалися методом опитування й ранжувалися за преференціями досліджуваних. Особистісно значущі цінності було виявлено за методикою КПВ. Здійснено порівняльний аналіз даних, отриманих методом суб’єктивного ранжування низки цінностей з ієрархією тих самих цінностей за допомогою методики КПВ. Тобто встановлення мотиваційного підґрунтя особистості через виявлення ієрархії життєвих цінностей й потреб, що сприяють вирішенню терапевтичних завдань. Результати експериментального дослідження свідчать, що непрямі навіювання в гіпнозі дійсно створюють умови для вільного прояву досліджуваними власного суб’єктивного ставлення до цінностей, що входили у склад непрямих навіювань, все це дозволило вибудувати адекватну кожній конкретній особистості ієрархію цінностей у відповідності з їх особистим смислом й розробити індивідуальну програму реабілітації, ресоціалізації військовослужбовців та цивільних осіб, постраждалих на ПТСР в умовах воєнного стресу. Висновки: розроблена нами концептуальна модель соціально-психологічного процесу реабілітації та ресоціалізації виявила власну теоретико-емпіричну вагомість й практичну значущість. Концепція реабілітації та ресоціалізації військовослужбовців та цивільних осіб, постраждалих на ПТСР ґрунтується на принципах міцного робочого альянсу з клієнтами, переконливого обґрунтування терапії, ефективного застосування терапевтичних методів, гіпнотерапії й психоаналітичного підходу, ефективного застосування психотерапевтичних процедур сприяє ефективному вирішенню завдань терапії негативних наслідків ПТСР. Ключові слова: військовослужбовці та цивільні особи, постраждалі на ПТСР, концептуальний підхід, концептуальна модель, реабілітація, ресоціалізація, соціально-психологічний процес реабілітації та ре соціалізації.