Психодуховні функції свідомості у контексті взаємодії свідомого з несвідомим

У статті визначено та проаналізовано психодуховні функції свідомості в контексті взаємодії свідомого з несвідомим. Досліджено теорії свідомості в історії філософії та психології: сенсуалістична (Д. Г’юм); онтологічна (Т. Аквінський, А. Лой); феноменологічна (Е. Гусерль); кореляційна (А. Гурвіч); аналітичні (Д. Серль, Д. Чалмерс). Охарактеризовано позитивні досягнення зазначених концепцій, а також виявлені суттєві загальні недоліки, зокрема: по-перше, спостерігається абсолютизація окремих функцій свідомості, навіть й таких, що взагалі не здатні контролювати несвідоме; по-друге, не визначено соціально-психологічний тип людини, який є носієм тих функцій свідомості, які здатні контролювати несвідоме. У статті здійснено спробу синтезувати окремі підходи до свідомості, знайшовши конститутивний її елемент. За теоретико-методологічну основу аналізу свідомості взято теорію чотирьох ступенів духовного розвитку людини (метафізична теорія особистості). Зазначена теорія дозволяє суттєво конкретизувати розуміння того, яка людина залишається під владою несвідомого, а яка – здатна активізувати ті функції свідомості, що контролюють та коригують сферу несвідомого. Визначено чотири рівні духовного розвитку людини: залежна особистість, посередня особистість, зріла особистість, геній. Визначальним критерієм до ієрархічного розподілу є різні види спонукань людини: стимул (задоволення безпосередніх потреб), мотив (вигода та влада), інтерес (Іншого, суспільства), ідеал (Істина, Добро та Краса). Охарактеризовано особливості життєсвіту кожного типу особистості. Теоретико-методологічні засади аналізу свідомості дозволили виокремити сім психодуховних функцій, які активізують префронтальну кору й за допомогою яких людина здатна контролювати активність несвідомого: спонукання, рефлексія, самодистанціювання, мислення й процес ухвалення рішень, самотрансценденція, мова, метасвідомість та конституювання. У статті детально проаналізовано ці функції й визначено, наскільки вони розвинуті в людини різного ступеня духовного розвитку; доведено конститутивну роль спонукань у формуванні свідомості людини. Обґрунтовано, що найбільше зазначені психодуховні функції свідомості розвинуті в зрілої особистості та генія; їх свідомість здатна контролювати своє несвідоме й впливати на колективне несвідоме. На рівні психофізіології це означає, що в зрілої особистості й генія домінанта перебуває переважно в медіальній та дорсолатеральній зоні префронтальної кори, що дозволяє контролювати активність прилеглого ядра та дорсальної зони смугастого тіла. Ключові слова: психіка, свідомість, несвідоме, префронтальна кора, прилегле ядро, смугасте тіло, залежна особистість, посередня особистість, зріла особистість, геній, психодуховні функції свідомості, спонукання, рефлексія, самодистанціювання, мислення, самотрансценденція, мова, метасвідомість, конституювання.