Проєктування індивідуальної освітньої траєкторії: стигмергійна оптика та імплікації для викладача

Індивідуальна освітня траєкторія (ІОТ) традиційно постулюється як шлях здобувача – персоналізований вибір програми, дисциплін, темпу навчання. При цьому психологічний аспект проєктування і реалізації ІОТ залишається недостатньо дослідженим. Шість років випробувань і викликів (пандемія, дистанційне навчання, повномасштабна війна, поява штучного інтелекту) актуалізували організмічні, імпліцитні механізми проєктування ІОТ, що потребують нової оптики для осмислення. Мета – визначити нові виміри проєктування індивідуальної освітньої траєкторії через стигмергійну оптику та з'ясувати імплікації цього підходу для професійної позиції викладача університету. Методи: теоретичний аналіз і концептуальна інтеграція з позицій методології екологічної психологічної фасилітації (ECPF), теорії стигмергії, концепцій розподіленого пізнання, когнітивних інтерфейсів і складних адаптивних систем. Результати. Визначено два нових виміри проєктування ІОТ: «людське – ШІ» (типологія учасників проєктування) та «агентне – стигмергійне» (типологія координації), що доповнюють раніше ідентифіковані модуси проєктувальної активності. Концептуалізовано зв'язок феномену «стежок бажання» (desire paths) та ІОТ: стежки бажання розглядаються як форма стигмергійної самоорганізації, через яку проєктування ІОТ розгортається на рівні середовища, а не лише на рівні індивідуального вибору. Обґрунтовано роль толерантності до невизначеності як ресурсу, що забезпечує утримання в точці біфуркації до моменту формування нової траєкторії; переосмислено прокрастинацію як перехідну форму у проєктуванні ІОТ, що сигналізує не про дефіцит саморегуляції, а про вичерпаність наявної стежки та визрівання нової траєкторії. Розкрито поняття стигмергізації як пост-інтенціональної форми фасилітації, що полягає в усвідомленому залишенні слідів без контролю над їх подальшою долею: слід стає частиною середовища, яке й визначає, як він буде зчитаний. Висновки. Стигмергійна оптика дозволяє побачити проєктування ІОТ через нову лінзу: професійна позиція викладача є не заданою роллю, а емерджентним результатом стигмергійної координації – викладач-картограф одночасно проєктує власну освітню траєкторію та створює умови для проєктування і реалізації індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів. Ключові слова: індивідуальна освітня траєкторія, сучасний викладач, екологічна психологічна фасилітація (ECPF), стигмергія, проєктування, штучний інтелект, професійна ідентичність, цифрове освітнє середовище, професійний розвиток.