Структурно-таксаційна характеристика ялинових лісостанів у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»

Ялинові праліси характеризуються різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву й підросту, деревної ламані усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу. Запас деревини живих дерев на ділянці, що презентує ранню фазу старіння, становить 588 м3?га-1, пізню фазу старіння – 596 м3?га-1, початкову фазу розпаду – 545 м3?га-1. Запас сухостою становить 24, 70 та 121 м3?га-1 відповідно. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус визначений слабко, презентований деревами подібних діаметрів (20–32 см) і висот (12–26 м). Третій ярус презентований наймолодшим поколінням – деревами діаметром 8–18 см і висотою 6–15 м. Найбільший об’єм сухостійних дерев як за кількістю (10–41 екз.?га-1), так і за запасом (19–105 м3?га-1) виявлено в першому ярусі. У другому (8–32 екз.?га-1) і третьому (10–38 екз.?га-1) ярусах кількість сухостійних екземплярів, як порівняти з першим ярусом, була подібною або навіть більшою, однак запаси сухостою внаслідок менших розмірів дерев тут були значно нижчими (4–13 та 1–3 м3?га-1 відповідно).