ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО ДОСВІДУ ІЗОЛЯЦІЇ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ЖИВОПИСІ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Метою статті є виявлення особливостей візуалізації внутрішнього досвіду ізоляції у сучасному українському живописі воєнного часу та визначення художніх засобів її репрезентації. Методологія дослідження ґрунтується на мистецтвознавчому, культурологічному та аналітичному підходах, зокрема на аналізі сучасного українського молодіжного живопису. Результати дослідження засвідчують, що ізоляція функціонує не лише як тематичний мотив, але і як принцип організації художнього образу. Виокремлено основні тематичні групи, що відображають різні моделі осмислення дійсності, зокрема воєнно-травматичну, внутрішньо-екзистенційну, ідентифікаційну, міфологічно-сакральну та рефлексивну. Встановлено, що сучасні художні практики демонструють зміщення акценту з репрезентації зовнішніх подій на візуалізацію внутрішніх психоемоційних станів. Наукова новизна полягає у визначенні ізоляції як ключової категорії, що формує як зміст, так і структуру художньої форми у сучасному українському живописі. Висновки засвідчують, що в умовах воєнного часу формується нова візуальна мова, зорієнтована на передачу складних екзистенційних станів через символічні образи та мінімальні засоби виразності.