ВІЗУАЛЬНІ НАРАТИВИ СПРОТИВУ : ГРАФІКА ЯК ФОРМА ПРОТЕСТУ МИТЦЯ В РЕАЛІЯХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Стаття присвячена дослідженню трансформації наративів в українському графічному мистецтві якдієвому інструменту культурного спротиву в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації вУкраїну. Констатується використання чотирьох панівних кластерів, що їх використовують митці в мові своєїхудожньої експресії. Актуальність дослідження зумовлена радикальними змінами в культурному ландшафтікраїни, що призводять до формування політичної нації. Розвиток нових візуальних форм, що виникли наперетині сталих технічних засобів і інноваційних технологічних рішень випереджає теоретичне опрацювання іосмислення цього напрямку, що створює потребу в класифікації та систематизації задля подальшого вивчення.У дослідженні використано комплексний міждисциплінарний підхід. Автор використовує історикотипологічний метод для виявлення зв’язків між творами, семіотичний та іконологічний метод задля вивченнянових і перегляд трансформації сталого символізму, порівняльний та формально-стилістичний метод длявиявлення нюансів художньої мови як засобу архівації, а також аксіологічний метод в дослідженні дискусії вфілософській площині екзистенційних питань пацифізму і справедливості. Наукова новизна полягає утеоретичному осмисленні та систематизації наративів в у графіці даного періоду. Автор стверджує появу новихпідходів у документації травматичного досвіду і актуальності графічного мистецтва як сучасної формипротесту, водночас відкриваючи дискусію в царині аксіологічної дихотомії і морального релятивізму.Практичне значення даного дослідження характеризується подальшим розвитком систематичного дослідженняграфіки даного періоду, створе