ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ У ПАРАДИГМІ АІ-ГЕНЕРАЦІЇ: ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ОХОРОНИ ІННОВАЦІЙНИХ ІР-ОБ’ЄКТІВ

Стаття присвячена дослідженню трансформації технічної творчості під впливом генеративного штучного інтелекту (GenAI), який сьогодні здатен самостійно створювати нові технічні рішення – від конструкцій механізмів до схем електроніки. Автори аналізують економічні та правові механізми охорони об’єктів інтелектуальної власності (ІР), створених за участю або повністю згенерованих АІ, звертаючи увагу на зміну ролі людини-винахідника та виникаючі конфлікти у ІР-сфері. Розглянуто три основні економічні моделі стимулювання - «інструменту», «співтворчості» та «суспільного надбання» та показано їхні переваги й недоліки. На основі критичного аналізу чинних правових норм (зокрема прецеденту Thaler v. Vidal) та практик патентних відомств США, ЄС та України запропоновано конкретні правові інструменти адаптації, як то: - обов’язкову декларацію про ступінь участі АІ, - спеціальний реєстр ІР-об’єктів зі скороченим строком охорони, а також правило «достатньої людської творчості» (тест творчого контролю). Окрему увагу приділено економічним стимулам для підтримки технічної творчості в умовах автоматизації генерації рішень, зокрема проблемі «надлишкової пропозиції інновацій» та ризику патентного сміття. Головною науковою новизною дослідження є авторська концепція трирівневої економіко-правової моделі (L1 – людина-творець з повним патентом, L2 – спільна творчість зі скороченим строком 5–7 років, L3 – автономна генерація у суспільному надбанні), яка дозволяє диференціювати захист ІР-об’єктів залежно від співвідношення участі в їх створенні людини та АІ. У висновках наголошується на необхідності подальшої розробки кількісних методів оцінки творчого контролю та створення міжнародних гармонізованих стандартів у рамках ВОІВ.