PRACTICES OF USING ARTIFICIAL INTELLIGENCE IN THE ORGANISATION AND MANAGEMENT OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN THE CONTEXT OF DISTANCE LEARNING

Стрімке поширення технологій штучного інтелекту змінює не лише методи навчання, а й способи планування, організації, моніторингу та коригування освітнього процесу. Водночас у науковій літературі використання штучного інтелекту здебільшого розглядають через окремі технології або педагогічні завдання: адаптивне навчання, інтелектуальні системи підтримки, генерацію навчального контенту, автоматизоване оцінювання чи прогнозування академічної успішності. Це ускладнює цілісне розуміння його організаційно-управлінського потенціалу. Мета статті полягає в систематизації практик використання штучного інтелекту для організації та управління освітнім процесом, визначенні їх відповідності основним управлінським функціям, а також обґрунтуванні можливостей, обмежень і ризиків їх упровадження в діяльність закладів освіти. Використано методи аналізу, порівняння, тематичного групування й аналітичного синтезу результатів сучасних досліджень. З’ясовано, що практики застосування штучного інтелекту доцільно систематизувати за функціями планування, організації, мотивації та підтримки, моніторингу, контролю й оцінювання, коригування, адміністрування та інституційного врядування. Розмежовано індивідуальний, педагогічний, програмний та інституційний рівні їх реалізації. Встановлено, що штучний інтелект найкраще виконує допоміжні, аналітичні, рекомендаційні й рутинні операції. Рішення, що мають істотні наслідки для доступу до освіти, оцінювання, індивідуальної траєкторії чи академічного статусу здобувача освіти, не повинні ухвалюватися без змістового людського контролю. Запропонована функціональна типологія дає змогу оцінювати впровадження штучного інтелекту не за кількістю використаних сервісів, а за тим, які управлінські завдання вони розв’язують, на основі яких даних працюють і як розподіляється відповідальність за результат.