Використання цифрових дидактичних ігор у сучасному освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти

У статті обґрунтовано роль цифрових дидактичних ігор як ключового компонента цифрової трансформації освітнього середовища в умовах Нової української школи, проаналізовано ставлення вчителів до їхнього впровадження та вплив цих ігор на мотивацію й залученість учнів, зокрема в умовах дистанційного та змішаного навчання, спричинених воєнним станом. Визначено педагогічні переваги цифрових дидактичних ігор, що не лише сприяють підвищенню мотивації, а й забезпечують формування предметних та ключових компетентностей. Ідентифіковано ключові бар’єри, що перешкоджають системній інтеграції цифрових дидактичних ігор, попри високий рівень позитивного ставлення та цифрової компетентності самих педагогів. Доведено критичну роль інфраструктурних та методичних умов (бар’єрів першого та другого порядків). Окреслено необхідність цільового, практико орієнтованого підходу до підтримки вчителів, що поєднує технічні (стабільний інтернет, доступ до пристроїв) та методичні (економія часу, готові україномовні ресурси) аспекти задля подолання розриву між позитивним ставленням та реальною практикою впровадження. На основі емпіричного дослідження результатів опитування вчителів закладів загальної середньої освіти міст Харкова та Богодухова продемонстровано, що домінуючими перешкодами є не консерватизм педагогів, а об’єктивний «брак часу» на підготовку та дефіцит якісних, готових україномовних цифрових дидактичних ігор. Встановлено, що понад 32 % учителів використовують їх епізодично, що спричинено інфраструктурними обмеженнями воєнного стану (перебої з електропостачанням, нерівний доступ учнів до техніки тощо).