Психолого-андрагогічні стратегії формування національної стійкості педагогів у процесі відбудови освітнього простору

У статті розглядаються психолого-андрагогічні стратегії формування національної стійкості педагогів в умовах відбудови освітнього простору України. Досліджуються міжнародні та вітчизняні підходи до навчання дорослих, а саме: гуманістична модель Малколма Ноулза, трансформаційне навчання Джека Мезіроу, емпіричне навчання Девіда Колба, а також напрацювання українських учених щодо розвитку сучасних андрагогічних моделей і психологічної підтримки педагогів у період суспільних змін. Автором запропоновано уточнені авторські визначення ключових понять «національна стійкість», «педагогічна резильєнтність» і «психолого-андрагогічний супровід». Проаналізовано психологічні, професійні та соціальні чинники, що детермінують стійкість педагогів у кризових і посткризових умовах, а також їхній вплив на здатність освітян до адаптації й відновлення професійної діяльності. На основі системного та порівняльного аналізу сформульовано концептуальні засади впровадження ефективних стратегій підтримки, окреслено практичні механізми розвитку внутрішньої стабільності, професійної гнучкості та готовності педагогів забезпечувати безперервність і якість освітнього процесу, сприяючи формуванню стійкого та згуртованого суспільства.