ПРОГНОСТИЧНА РОЛЬ МАРКЕРІВ РАННЬОГО ПОШКОДЖЕННЯ НИРОК У ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ІНФЕКЦІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ

Вступ. Сечокам’яна хвороба залишається однією з найбільш поширених урологічних патологій та часто ускладнюється інфекційно-запальними процесами, що можуть призводити до прогресування ниркової недостатності. Традиційні лабораторні показники не завжди дозволяють своєчасно виявити початкові стадії ураження ниркової паренхіми. Мета дослідження – оцінити клінічну ефективність маркерів раннього пошкодження нирок у діагностиці інфекційно-запальних ускладнень у пацієнтів із сечокам’яною хворобою та розробити алгоритм лікувальної тактики. Матеріали і методи. У відкритому клінічному дослідженні обстежено 70 пацієнтів із сечокам’яною хворобою та 15 умовно здорових осіб. Пацієнтів розподілено на групи консервативного та оперативного лікування. Проведено загальноклінічні, біохімічні, інструментальні та імуноферментні дослідження сечі з визначенням рівнів IL-1β, β2-мікроглобуліну, NGAL та MCP-1. Діагностичну цінність показників оцінювали за допомогою ROC-аналізу. Результати. Результати дослідження показали, що концентрації IL-1β, β2-мікроглобуліну та NGAL достовірно підвищуються при розвитку інфекційно-запального процесу та мають вищу діагностичну інформативність порівняно з традиційними лабораторними показниками. Використання цих маркерів дозволяє виявляти ураження нирок у перші 12–24 години та обґрунтовувати вибір лікувальної тактики. Висновок. Запропонований алгоритм лікування на основі кількості підвищених маркерів раннього пошкодження нирок сприяє своєчасному прийняттю рішення щодо оперативного втручання та знижує ризик розвитку тяжких ускладнень.