Трансформація парадигми повоєнного економічного розвитку прибережних туристичних дестинацій та громад Півдня України: від вразливості до резильєнтності

У статті проаналізовано трансформаційні процеси у розвитку прибережних дестинацій громад Півдня України, що опинилися в епіцентрі безпекових, економічних та екологічних криз внаслідок повномасштабної збройної агресії. Основна увага приділена переосмисленню концептуальних підходів до розвитку територій, які традиційно спеціалізувалися на експлуатації природного ресурсу у вигляді морського узбережжя для розвитку пляжного туризму. Обґрунтовано наукову гіпотезу про те, що подальше функціонування таких громад можливе лише за умови переходу від моделі «ресурсної вразливості» до моделі «системної резильєнтності» (стійкості) туристичних соціально-екологічних систем. Проаналізовано досвід Коблівської сільської територіальної громади як репрезентативного кейсу для розробки стратегій повоєнного відновлення. Доведено, що традиційний акцент на масовому пляжному відпочинку в сучасних реаліях є неефективним через мінну небезпеку, руйнування логістики та зміну споживчого попиту. Натомість, спираючись на кращі європейські практики «погодостійких» курортів Німеччини, Польщі та Швеції, у статті пропонується впровадження багатовекторної «Ено-Еко-Оздоровчої» моделі. Особливий акцент зроблено на використанні бальнеологічного потенціалу Тилігульського лиману як бази для створення цілорічного оздоровчого та реабілітаційного кластеру, що має критичне значення для соціальної адаптації ветеранів та ВПО. В роботі детально розкрито роль виноробних традицій (енотуризму) та природно-заповідного фонду як активів, що диверсифікують туристичний продукт та мінімізують залежність від доступу до морського узбережжя. У науковий обіг інтегровано інструментарій Європейської системи індикаторів туризму (ETIS) та принципи «Smart Tourism», які дозволяють цифровізувати управління дестинацією та підвищити її конкурентоспроможність. Автор підкреслює, що фундаментом резильєнтності є інституційна спроможність громади — здатність до створення публічно-приватних партнерств та залучення соціальних партнерів до процесів прийняття рішень. Результати дослідження містять конкретні рекомендації щодо впровадження сучасних маркетингових інструментів для популяризації локальної культурної спадщини та старовинних ремесел. Стаття резюмує, що трансформація парадигми розвитку дозволить прибережним громадам Півдня України перетворитися на стійкі, інноваційні та екологічно безпечні дестинації, інтегровані в європейський туристичний простір згідно з цілями European Tourism Agenda 2030. Запропоновано три стратегічні сценарії розвитку для українських приморських громад: оздоровчий, еногастрономічний та екологічний. Визначено стратегічні сценарії трансформації туристичних дестинацій через впровадження Ено-Еко-Оздоровчої моделі, інтегрованої в концепцію сталого розвитку громади.