Адаптивні стратегії розвитку агропромислового комплексу України в умовах системних шоків: антикрихкий підхід

У статті досліджено особливості розвитку агропромислового комплексу України в умовах системних шоків, зумовлених воєнними діями, логістичними обмеженнями та кліматичною нестабільністю. Обґрунтовано доцільність використання антикрихкого підходу як методологічної основи стратегічної трансформації аграрного сектору. Показано, що сучасні виклики не лише підвищують рівень ризиків, але й створюють умови для структурної перебудови та підвищення ефективності. Проаналізовано ключові фактори впливу на функціонування агропромислового комплексу, включаючи зовнішні (блокування логістичних каналів, волатильність світових ринків) та внутрішні (дефіцит ресурсів, кадрові обмеження, інституційні дисбаланси). Встановлено, що логістика в умовах кризи перетворюється на визначальний чинник маржинальності виробництва. Обґрунтовано необхідність переходу до диверсифікованої моделі розвитку, що базується на поєднанні ресурсного, процесного та результативного підходів. Визначено ключові напрями модернізації, серед яких цифровізація аграрного виробництва, розвиток глибокої переробки, підвищення енергетичної автономності та розширення фінансової інклюзії. Окрему увагу приділено ролі людського капіталу як критичного фактора довгострокової адаптивності. Доведено, що впровадження антикрихких стратегій дозволяє аграрному сектору не лише зберігати функціонування в умовах нестабільності, але й формувати передумови для підвищення конкурентоспроможності у післявоєнний період та інтеграції до європейського економічного простору.