ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ У КРИЗОВОМУ КОНТЕКСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОТРЕНІНГОВОЇ ПІДТРИМКИ ДОРОСЛИХ

ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ У КРИЗОВОМУ КОНТЕКСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОТРЕНІНГОВОЇ ПІДТРИМКИ ДОРОСЛИХ Анотація.Визначено, що життєстійкість дорослої особистості є базовим психологічним ресурсом, який забезпечує здатність ефективно протистояти кризовим подіям, зберігати внутрішню рівновагу та адаптуватися до умов невизначеності.Доведено, що сучасні соціальні, економічні та політичні потрясіння: збройні конфлікти, пандемії, міграційні процеси, втрата стабільності значно підвищують рівень психологічного навантаження на особистість особливо дорослого населення, актуалізуючи потребу у розвитку навичок саморегуляції та конструктивного подолання стресу.Відмічено, що концепція життєстійкості, запропонована С. Кобасою та С. Мадді, ґрунтується на трьох ключових компонентах -залученості, контролі та прийнятті виклику, які визначають спосіб взаємодії людини з труднощами та впливають на її здатність трансформувати негативний досвід у ресурсний.Обґрунтовано, що недостатній рівень життєстійкості корелює зі зростанням ризику емоційного виснаження, тривожних і депресивних проявів, зниженням когнітивної ефективності, порушенням соціальної взаємодії та професійної продуктивності.Показано, що особистісна криза спричиняє комплекс емоційних, когнітивних і поведінкових змін, серед яких домінують відчуття втрати контролю, невизначеність, емоційна лабільність, порушення концентрації та схильність до катастрофізації.Доведено, що за наявності внутрішніх ресурсів та цілеспрямованої психологічної підтримки криза може виконувати функцію каталізатора особистісного зростання, сприяючи формуванню нових стратегій адаптації та підвищенню стресостійкості.