ПРОФІЛАКТИКА ПРОСТИТУЦІЇ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕЮ ПРАВОПОРУШЕНЬ: ПОЛІТИКА, СУСПІЛЬСТВО, ОСОБИСТІСТЬ

ПРОФІЛАКТИКА ПРОСТИТУЦІЇ ТА ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ НЕЮ ПРАВОПОРУШЕНЬ: ПОЛІТИКА, СУСПІЛЬСТВО, ОСОБИСТІСТЬ Анотація.Статтю присвячено концептуалізації триєдиної моделі профілактики проституції та пов'язаних із нею правопорушень у сучасних українських реаліях.Обґрунтовано, що превенція має вибудовуватися як узгоджена система загальносоціальних, спеціальних та індивідуальних інтервенцій із пріоритетом попередження над репресією.Показано правову специфіку: у національній юрисдикції заняття проституцією тягне адміністративну відповідальність, тоді як кримінально-правові засоби спрямовані на організаційно-експлуатаційні форми.У такій рамці профілактика не зводиться до «каральної реакції», а фокусується на звуженні простору для криміногенних практик через корекцію детермінант попиту й пропозиції.Загальносоціальний вимір розглянуто як політику зниження структурної вразливості (бідність, гендерна нерівність, наслідки війни, міграція, диджиталізація посередництва), покращення доступу до медичних і психосоціальних послуг та формування ціннісно-нормативного середовища нетерпимості до експлуатації.Спеціальна профілактика тлумачиться як інституційно керовані процеси: раннє виявлення ризиків, міжвідомча координація (правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, соціальні служби), належне правозастосування щодо організаторів та посередницьких мереж, а також регуляція цифрового середовища (прозорість модерації, видалення контенту з ознаками експлуатації, верифікація віку, захист даних).Індивідуальна профілактика подається як персоніфікована підтримка на підставі валідованої оцінки ризиків і потреб: зміна поведінкових стратегій, відновлення соціальних зв'язків, доступ до безпечного житла, освіти, працевлаштування, лікування залежностей і психологічної допомоги; охоплено також роботу з мікросередовищем та суб'єктами, що сприяють експлуатації.