СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ І БЕЗПЕЧНЕ РОБОЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК СКЛАДОВІ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ І БЕЗПЕЧНЕ РОБОЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК СКЛАДОВІ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я Анотація.Статтю присвячено дослідженню соціального діалогу як ключового правового механізму формування безпечного та здорового робочого середовища в контексті реалізації конституційного права людини на охорону здоров'я та принципів сталого розвитку.Обґрунтовано, що безпечні й здорові умови праці в сучасних умовах доцільно розглядати не лише як елемент трудових прав, а як складову публічної політики у сфері охорони здоров'я, важливий чинник збереження людського потенціалу та індикатор соціальної стійкості держави.У статті доведено, що рівень безпеки праці безпосередньо впливає на стан громадського здоров'я, якість людського капіталу, продуктивність праці та соціальну згуртованість, що набуває особливої актуальності в умовах пандемічних загроз, воєнного стану, масових переміщень населення та зростання професійних і психосоціальних ризиків.Соціальний діалог розглянуто як інституційний інструмент узгодження інтересів держави, роботодавців і працівників, здатний забезпечити баланс між економічною ефективністю, вимогами безпеки праці та охорони здоров'я.Проаналізовано міжнародні та європейські стандарти у сфері безпеки праці й соціального діалогу, зокрема норми МОП і підходи європейської соціальної моделі, які підтверджують, що ефективна система охорони праці неможлива без активної участі соціальних партнерів та реального функціонування колективнодоговірних механізмів.Показано, що безпечне робоче середовище в цих документах розглядається як інвестиція у людський розвиток і необхідна умова досягнення Цілей сталого розвитку, насамперед Цілі 3 «Міцне здоров'я і благополуччя» та Цілі 8 «Гідна праця та економічне зростання».