ЗАБОРОНА НА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРАВА: ОБМЕЖУВАЛЬНИЙ ЗАСІБ ЧИ РЕГУЛЯТИВНА ФОРМА?

ЗАБОРОНА НА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРАВА: ОБМЕЖУВАЛЬНИЙ ЗАСІБ ЧИ РЕГУЛЯТИВНА ФОРМА?Анотація.У статті здійснено комплексне дослідження проблемних аспектів, пов'язаних із застосуванням заборони на реалізацію суб'єктивного права, яку низка науковців трактують як форму обмеження прав і свобод людини.Проаналізовано теоретичні підходи та нормативні конструкції, що зумовлюють таке ототожнення, а також виявлено суперечності, які виникають у разі включення заборони до форм обмеження прав.Проаналізовано співвідношення таких понять, як «обмеження» і «заборони», які на перший погляд можуть здаватися схожими, однак мають свої відмінності у правовій природі та є самостійними способами правового регулювання.Розкрито зміст поняття «заборони» та з'ясовано, що така правова категорія включає сукупність правових заходів, спрямованих на встановлення суб'єктивного юридичного обов'язку пасивного типу, відповідно до якого особа зобов'язана утримуватися від визначених законодавством форм поведінки.Виявлено ознаки заборони, як правової категорії, до якої належать: імперативний характер; наявність керуючого і керованого суб'єктів; пасивний характер; закріплення неналежної поведінки, за яку передбачена відповідальність; однозначність та категоричність; обов'язковість для сторін.Розкрито зміст поняття «обмеження», згідно з яким це правова категорія, що включає сукупність правових заходів, спрямованих на встановлення максимально допустимих форм правових відносин і меж у варіантах дозволеної поведінки з метою запобігання зловживанням правом.Виявлено, що такі поняття як «обмеження» і «заборони», хоча і різні за своєю правовою природою, все мають ряд таких спільних ознак, як обов'язковість визначення нормативно-правовими актами; спеціальність мети; виконання захисної і охоронної функції, спрямованої на захист і охорону суспільних відносин у відповідній сфері застосування; відповідальності певного виду у випадку недотримання.Обґрунтовано, що заборона виступає самостійним і відокремленим способом правового регулювання, який функціонує паралельно з обмеженням та не