ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВСТАНОВЛЕНІ ПРАВИЛА ЗУПИНКИ, СТОЯНКИ ТА ПАРКУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

ОБ'ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВСТАНОВЛЕНІ ПРАВИЛА ЗУПИНКИ, СТОЯНКИ ТА ПАРКУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ Анотація.Статтю присвячено комплексному теоретико-правовому аналізу об'єкта адміністративних правопорушень, що посягають на встановлені правила зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів.Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі адміністративно-деліктних засобів у забезпеченні безпеки дорожнього руху та благоустрою населених пунктів, а також наявністю доктринальних розбіжностей щодо розуміння та класифікації об'єктів відповідних правопорушень, що безпосередньо впливає на правильність їх кваліфікації та застосування норм КУпАП.У статті проаналізовано основні наукові підходи до визначення об'єкта адміністративного правопорушення, розкрито співвідношення понять «правопорушення» та «склад правопорушення», а також обґрунтовано значення об'єкта як ключового елемента складу адміністративного проступку.Особливу увагу приділено характеристиці загального, родового, видового та безпосереднього об'єктів адміністративних правопорушень із урахуванням положень чинного адміністративно-деліктного законодавства та доктринальних позицій вітчизняних учених.Обґрунтовано доцільність використання чотирирівневої класифікації об'єктів адміністративних правопорушень у сфері зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, що дає змогу чіткіше розмежовувати однорідні склади проступків і уникати помилок під час правозастосування.Визначено родові об'єкти правопорушень, передбачених главами 10 та 11 КУпАП, із диференціацією правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та благоустрою населених пунктів.Окремо проаналізовано проблеми встановлення безпосереднього об'єкта адміністративних правопорушень, передбачених ст.122 та ст.152 1 КУпАП, з урахуванням того, що одна стаття може охоплювати декілька самостійних складів проступків, які посягають на різні суспільні відносини.Запропоновано підхід до визначення безпосереднього об'єкта як конкретних суспільних