КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ: ОБ’ЄКТНА СТРУКТУРА ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ

КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ: ОБ'ЄКТНА СТРУКТУРА ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Анотація.Досліджено еволюції кримінально-правової охорони власності в Україні через призму структури об'єктів та критеріїв систематизації кримінально-правових заборон.Метою статті є наукове осмислення переходу від традиційної моделі диференціації кримінальних правопорушень за способом посягання до уніфікованої концепції, запропонованої у проєкті нового Кримінального кодексу України, а також оцінка її доктринальних і практичних наслідків.Здійснено доктринальний аналіз учення про об'єкти кримінально-правової охорони, зокрема родового та видового об'єктів, а також критичне узагальнення відповідних положень проєкту нового КК України.Обґрунтовано, що традиційна систематизація посягань проти власності, побудована за їх способом, історично забезпечувала стабільність правозастосування, однак водночас призвела до надмірної казуїстичності та ускладнення внутрішньої структури норм.Показано, що у проєкті нового КК України запропоновано якісно іншу модель, в межах якої способи посягання розглядаються як варіативні форми реалізації уніфікованих складів.Доведено, що така модель підвищує системність кримінального законодавства, зокрема щодо нових форм економічних відносин, однак водночас створює ризики нівелювання якісних відмінностей між насильницькими формами посягання на власність.Зроблено висновок, що трансформація системи кримінально-правової охорони власності є об'єктивно зумовленою сучасними соціально-економічними процесами та розвитком кримінально-правової доктрини.Водночас ефективність уніфікованої моделі залежить від збереження балансу між спрощенням законодавчої конструкції та забезпеченням чітких орієнтирів для правозастосування.Запропоновані підходи мають значення для подальших наукових досліджень.