ВПЛИВ ЕМОЦІЙНО-МОТИВАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ НА РОЗВИТОК ПРОКРАСТИНАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

ВПЛИВ ЕМОЦІЙНО-МОТИВАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ НА РОЗВИТОК ПРОКРАСТИНАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІАнотація.У статті досліджено вплив емоційно-мотиваційних факторів на формування прокрастинаційної поведінки особистості.Проаналізовано результати емпіричного дослідження 220 студентів, що дало змогу виявити поширеність прокрастинаційної поведінки та її зв'язок із низкою психологічних змінних, зокрема ситуативною та особистісною тривожністю, мотиваційними настановами, показниками перфекціонізму та часовою перспективою.З'ясовано, що 70 % респондентів мають середній рівень прокрастинації, а у 19 % він є високим, що свідчить про домінування стійких форм поведінки з відтермінуванням реалізації значущих завдань навіть за наявності усвідомлення їхньої важливості.Така динаміка вказує на поширення деструктивних тенденцій у сфері саморегуляції серед студентської молоді.Установлено, що високий рівень прокрастинації асоціюється з підвищеним рівнем тривожності, домінуванням мотивації уникнення невдачі, зниженим рівнем внутрішньої мотивації та недостатнім рівнем цілепокладання.Особливу увагу приділено часовим орієнтаціям: негативна орієнтація на минуле та фаталістичне теперішнє позитивно корелюють з прокрастинаційною поведінкою, тоді як орієнтація на майбутнє відіграє протективну роль.Окремо проаналізовано вплив перфекціоністських настанов: виявлено, що надмірна самокритичність, страх перед невдачею, а також висока залежність від зовнішнього оцінювання сприяють формуванню прокрастинаційних патернів, ускладнюючи реалізацію особистісного потенціалу.Висвітлено взаємозв'язок прокрастинації з дисбалансом емоційної регуляції, зниженням мотиваційної активності та блокуванням механізмів ефективної адаптації в умовах освітнього середовища.Сформовано висновки щодо визначальної ролі емоційно-мотиваційної сфери у структурі психологічних детермінант прокрастинації та акцентовано необхідність впровадження цілеспрямованих психопрофілактичних програм, спрямованих на корекцію внутрішніх установок, розвиток навичок емоційної саморегуляції, підвищення мотивації до досягнення та оптимізацію часової перспективи особистості.