ДИСТИНКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК САМОВИРАЖЕННЯ, САМОРОЗКРИТТЯ ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС

ДИСТИНКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК САМОВИРАЖЕННЯ, САМОРОЗКРИТТЯ ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС Анотація.У статті розкрито зміст поняття «дистинктивність» та проявів дистинктивної поведінки особистості.Здійснено аналіз основних наукових підходів до вивчення поняття дистинктивності у психологічних дослідженнях.Зазначено, що кількість наукових праць, у яких безпосередньо розглядається поняття «дистинктивність» особистості є обмеженою, а також відсутнє загальноприйняте визначення зазначеного терміну.Водночас у психологічній літературі поряд із терміном «дистинктивність» вживаються такі поняття, як «індивідуальність», «оригінальність», «самобутність», «унікальність», які в межах даного дослідження інтерпретуються як концептуально близькі.Дистинктивна поведінка постає як форма самовираження та саморозкриття особистості, що проявляється у мисленні, поведінці, творчості, професійній діяльності та соціальній взаємодії й сприяє реалізації внутрішнього потенціалу особистості у соціальному середовищі.Обґрунтовано, що прагнення до дистинктивності пов'язане з фундаментальними психологічними потребамипотребою у включеності та потребою в диференціації, баланс між якими забезпечує психологічну цілісність і стабільність особистості.Дистинктивність розглядається як важливий чинник особистісного розвитку та саморозвитку, оскільки саме дистинктивні риси задають індивідуальний вектор життєвого шляху, сприяють усвідомленому вибору, творчій активності та самореалізації.Самовираження та саморозкриття сприяють особистісному розвитку, підвищують рівень самоповаги та формують здатність до усвідомлених рішень.Зазначено, що у крайніх формах прагнення до унікальності може вступати у суперечність із