ПАСІОНАРНІСТЬ ЯК РЕСУРС СОЦІАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ ГРОМАД У ПРОЦЕСАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

ПАСІОНАРНІСТЬ ЯК РЕСУРС СОЦІАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ ГРОМАД У ПРОЦЕСАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ Анотація.У статті здійснено теоретичний аналіз пасіонарності як соціально-психологічного ресурсу формування соціальної стійкості громад у процесах повоєнного відновлення.Обґрунтовано, що в умовах тривалої соціальної напруги, спричиненої війною, відновлення громад не може зводитися виключно до матеріально-інфраструктурних заходів, а потребує активізації внутрішніх ресурсів спільнот, пов'язаних із здатністю до самоорганізації, ініціативності та колективної відповідальності.Соціальна стійкість громади розглядається як інтегральна характеристика її здатності зберігати функціональність, відновлювати соціальні зв'язки та підтримувати розвитковий потенціал в умовах посткризових трансформацій.Пасіонарність у дослідженні інтерпретується не лише як інтенсивність соціальної активності, а як глибинний мотиваційно-ціннісний ресурс, що забезпечує перехід від переживання травматичного досвіду до активної участі у відновлювальних процесах.Показано, що пасіонарний потенціал громади проявляється у формах соціальної мобілізації, ініціатив «знизу», волонтерської взаємодії, а також у здатності до формування спільних смислів і цілей розвитку.