ПЕРЕНЕСЕННЯ ЯК СТРУКТУРОВАНИЙ СЛІД ВІДСУТНОСТІ: ВІД СЦЕНИ FORT-DA ДО ПЕРЕТИНУ ФАНТАЗМУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮБОВІ-ВИМОГИ В ЛЮБОВ-ДАР У ЛАКАНІВСЬКОМУ ПСИХОАНАЛІЗІ

ПЕРЕНЕСЕННЯ ЯК СТРУКТУРОВАНИЙ СЛІД ВІДСУТНОСТІ: ВІД СЦЕНИ FORT-DA ДО ПЕРЕТИНУ ФАНТАЗМУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮБОВІ-ВИМОГИ В ЛЮБОВ-ДАР У ЛАКАНІВСЬКОМУ ПСИХОАНАЛІЗІ Анотація.Стаття присвячена теоретичному аналізу феномену перенесення в лаканівському психоаналізі через призму структурованого сліду відсутності.Вихідною позицією є припущення, що перенесення не можна зводити лише до повторення минулих об'єктних стосунків; воно розглядається як розгортання браку, закладеного у самій структурі суб'єктивності, та як ехо тієї зустрічі з Реальним, яка ніколи не відбулася.У фокусі аналізу опиняється сцена гри Fort-Da, прочитана не як поступове опанування втрати, а як перша інсталяція означника браку, в якій повертається не об'єкт, а його означення.Показано, що саме ця сцена задає матрицю для подальшої логіки перенесення: суб'єкт звертається до Іншого не за відновленням об'єкта, а за можливістю символізації власної нестачі.У статті здійснено концептуальну реконструкцію перенесення в трьох регістрах Лакана -Уявному, Символічному та Реальному.Уявне перенесення розглядається як простір ідеалізації, дзеркальних ідентифікацій та любовівимоги, де аналітик сприймається як той, хто володіє скарбом знання чи любові.На рівні Символічного перенесення аналітик постає як Суб'єкт-що-має-знати, як адресат мовлення, до якого спрямовується ланцюг означників.У вимірі Реального перенесення відбувається зіткнення з тим, що не може бути символізоване: з фундаментальним браком, пов'язаним з objet petit a як причиною бажання.Окрему увагу приділено трасуванню траєкторії від любові-вимоги до любові-дару.На матеріалі лаканівського прочитання «Бенкету» Платона показано, як позиція аналітика, що уособлює брак, а не повноту, створює умови для переходу від вимоги «дати любов» до здатності суб'єкта дарувати те, чого він не має, визнаючи радикальну інакшість іншого.Проаналізовано роль бажання аналітика та його позиції як objet petit a в процесі перетину фантазму, коли суб'єкт відмовляється від пошуку остаточної відповіді в Іншому й бере на себе відповідальність за власне бажання.Обговорюються клінічні та етичні