ВИКОРИСТАННЯ КОНСТРУКЦІЙ «ВИКЛЮЧНО», «ЛИШЕ», «В РЕЗУЛЬТАТІ» ТА «ВНАСЛІДОК» У ЗАКОНОДАВЧІЙ БАЗІ УКРАЇНИ: СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНИЙ І ХРОНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

РЕЗУЛЬТАТІ» ТА «ВНАСЛІДОК» У ЗАКОНОДАВЧІЙ БАЗІ УКРАЇНИ: СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНИЙ І ХРОНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗАнотація.У статті здійснено комплексний аналіз функціонування обмежувальних прислівників «виключно», «лише» та причинно-наслідкових конструкцій «в результаті» й «внаслідок» у законодавчій базі України в період із 1990-х до 2020-х років.Дослідження поєднує семантичний, стилістичний, хронологічний і частково частотний підходи, що дозволяє простежити динаміку розвитку нормативної правничої мови та виявити тенденції її стандартизації.Показано, що прислівник «виключно» у правових текстах позначає максимально суворе обмеження та підкреслює однозначність волевиявлення законодавця, тоді як «лише» має м'якший відтінок і традиційно використовується в ситуаціях уточнення або звуження обсягу дії без встановлення абсолютної нормативної монополії.Встановлено, що в законодавчих актах 1990-х років часто траплялася плеонастична комбінація «виключно лише», що суперечить принципам юридичної техніки та економії мовних засобів.Такі приклади фіксуються, зокрема, у редакціях Законів України 1996-1998 рр., де конструкція використовувалася для посилення нормативного акценту, але фактично створювала смислову надмірність.Починаючи з 2000-х років, кількість таких уживань істотно скорочується, що засвідчує процес гармонізації офіційно-ділового стилю та поступову уніфікацію правотворчої практики.Окрему увагу приділено порівнянню конструкцій «внаслідок» та «в результаті», які позначають причинно-наслідкові відношення в юридичних текстах.За результатами аналізу виявлено, що «внаслідок» у 2020-х роках стає домінантною одиницею у формулюваннях, де необхідно передати прямий, юридично значущий причинний зв'язок.Натомість «в результаті» частіше використовується в описах процедурних наслідків, адміністративних процесів та підсумкових характеристик дії.Такий розподіл функцій свідчить про тенденцію до більш чіткої диференціації мовних засобів у сучасній правничій практиці.На основі контекстуального аналізу положень законодавчих актів різних років узагальнено частотні зміни та подано рекомендації щодо усунення плеоназмів, дотримання однозначності термінотворення та забезпечення відповідності сучасним стандартам юридичної лінгвістики.