ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ, КІБЕРСТІЙКІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ, КІБЕРСТІЙКІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ Анотація.Стаття присвячена дослідженню забезпечення безпеки інформаційних систем у державному управлінні крізь призму ризик-орієнтованої моделі управління, вимог кіберстійкості та розподілу відповідальності між суб'єктами публічної влади й операторами інформаційних ресурсів.Актуальність теми зумовлена зростанням частоти кібератак на державні реєстри та сервіси, залежністю адміністративних процесів від цифрової інфраструктури, а також потребою узгодження національних практик з сучасними підходами до управління ризиками, безперервності діяльності та належного врядування в умовах криз.Проаналізовано підходи до побудови циклу управління кіберризиками в органах державної влади, який поєднує інвентаризацію активів і даних, класифікацію критичності, оцінювання загроз і вразливостей, вибір контролів, моніторинг ефективності та реагування на інциденти з урахуванням життєвого циклу державних ІТ-систем.Окрему увагу приділено організаційним і технічним компонентам кіберстійкості, зокрема резервуванню, відновленню, сегментації, управлінню доступом, логуванню, навчанню персоналу та інституційному забезпеченню координації, що підтримує безперервність надання публічних послуг і збереження довіри громадян.Висвітлено доцільність інтегрованої моделі, у якій ризик-менеджмент виступає базою для прийняття управлінських рішень, а кіберстійкістькритерієм готовності системи зберігати функціональність під час атак і швидко відновлюватися після порушень.Запропонований підхід передбачає закріплення ролей та відповідальності між власником процесу, власником даних, адміністратором системи, підрядником/постачальником, відповідальним за інформаційну безпеку та керівником органу, що забезпечує підзвітність, контроль виконання вимог і належний рівень доказовості управлінських рішень у разі інцидентів.Зазначено типові проблеми практичної реалізації безпеки інформаційних систем у державному управлінні: фрагментованість регламентів, нерівномір-