СОЦІАЛЬНА СТІЙКІСТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

СОЦІАЛЬНА СТІЙКІСТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Анотація.У статті здійснено теоретико-аналітичне осмислення соціальної стійкості як системоутворюючого елемента державної політики національної безпеки України в умовах воєнного стану.Обґрунтовано, що трансформація сучасного безпекового середовища зумовлює відхід від вузько військовооборонного розуміння національної безпеки та актуалізує інтеграцію соціального, гуманітарного, економічного та інституційного вимірів у безпекову політику держави.Показано, що соціальна стійкість постає не як сукупність окремих соціальних показників, а як інтегральна властивість суспільства, яка визначає його здатність до адаптації, збереження соціальної згуртованості та відновлення в умовах тривалих кризових впливів.В роботі проаналізовано сучасні підходи до трактування соціальної стійкості в межах концепцій суспільної резильєнтності, безпеки людини та загальносуспільного підходу, що використовуються у європейському та євроатлантичному безпековому дискурсі.Визначено, що в умовах воєнного стану соціальна стійкість безпосередньо пов'язана з ефективністю соціальної політики, рівнем довіри до інститутів влади, спроможністю територіальних громад, психологічною безпекою населення та збереженням людського капіталу.Акцентовано увагу на ролі територіальних громад як ключових суб'єктів формування соціальної стійкості та базового рівня реалізації соціального виміру національної безпеки, оскільки децентралізація, що відбувалась до повномасштабного вторгнення, створила інституційні передумови для того, щоб громади змогли виконувати ці функції, однак водночас війна виявила значні диспропорції в їх ресурсній та управлінській спроможності.Матеріал статті підкреслює, що недостатня концептуалізація соціальної стійкості у стратегічних документах і практиках реалізації державної політики національної безпеки створює ризики внутрішньої дестабілізації та знижує довгострокову безпекову спроможність держави.В роботі зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку теоретико-методологічних підходів до дослідження соціальної стійкості та її інтеграції в систему стратегічного