ЕВОЛЮЦІЯ ДОКТРИНИ ЕКСТРАТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

ЕВОЛЮЦІЯ ДОКТРИНИ ЕКСТРАТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ Анотація.У статті досліджується еволюція доктрини екстратериторіальної юрисдикції за статтею 1 Європейської конвенції з прав людини в практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).Автор аналізує, як Суд балансує між універсальністю прав людини та принципом державного суверенітету, прослідковуючи шлях від ранніх експансивних тлумачень через рестриктивні повороти до сучасної складної, багатомодельної системи.Зокрема, автор досліджує ключові рішення -Loizidou проти Туреччини, Banković проти Бельгії, Al-Skeini проти Сполученого Королівства, Грузія проти Росії (II) та Україна та Нідерланди проти Росії -щоб виявити зміни в концептуальному підході Суду.Він також критично оцінює альтернативні теоретичні моделі, запропоновані науковцями та суддями, зокрема функціональний підхід судді Дж.Бонелло та розмежування негативних і позитивних зобов'язань М. Мілановича.Серед проміжних висновків автор констатує, що ЄСПЛ поступово відійшов від жорсткого територіального підходу до гнучкішого, фактологічного аналізу на основі двох ключових моделей: просторової (ефективний контроль над територією) та персональної (влада державних агентів над особою).Проте ця система залишається суперечливою, особливо під час активних бойових дій, де доктрина «хаосу» створює небезпечні прогалини відповідальності.Автор також встановлює, що Суд свідомо ухиляється від уніфікованих теорій на користь інкрементального, казуїстичного розвитку.Основний висновок полягає в