ОСОБЛИВОСТІ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

ОСОБЛИВОСТІ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІАнотація.Стаття присвячена емпіричному дослідженню психологічної стабільності особистості в умовах невизначеності, що є надзвичайно актуальною проблемою сучасної психологічної науки з огляду на соціальні, економічні та екзистенційні виклики сьогодення.У роботі психологічна стабільність розглядається як багатовимірний інтегративний феномен, що поєднує емоційні, когнітивні, поведінкові та особистісні ресурси людини, які забезпечують її здатність ефективно функціонувати, адаптуватися та зберігати внутрішню рівновагу в умовах невизначеності та стресу.Теоретичним підґрунтям дослідження стало виділення ключових компонентів психологічної стабільності, зокрема: емоційної стабільності, життєздатності (у контексті толерантності до невизначеності), психологічного благополуччя, психологічної стійкості (копінг-стратегій, сфокусованих на проблемі), стресостійкості, витривалості та резильєнтності.Для емпіричної перевірки цих компонентів було використано комплекс із семи валідних психодіагностичних методик, що дозволило всебічно оцінити рівень психологічної стабільності респондентів.Отримані результати свідчать про наявність статистично значущих вікових відмінностей за такими показниками, як емоційна стабільність, рівень інтолерантності до невизначеності та сприйнятий стрес.Водночас показники психологічного благополуччя, копінг-стратегій, ментального та суб'єктивного благополуччя не продемонстрували суттєвої залежності від віку.Це дозволяє зробити висновок про складну та неоднозначну структуру психологічної стабільності, окремі компоненти якої більшою мірою зумовлені життєвим досвідом, тоді як інші мають відносно універсальний характер.