ПРОБЛЕМА ЖИТТЄВИХ СТРАТЕГІЙ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЇ

ПРОБЛЕМА ЖИТТЄВИХ СТРАТЕГІЙ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЇАнотація.Стаття присвячена теоретичному аналізу феномена життєвих стратегій особистості, узагальненню провідних психологічних підходів до інтерпретації, структури, типів та процесу формування.Життєві стратегії визначаються як інтегративні утворення, що об'єднують ціннісно-смислові орієнтації, життєві цілі, способи їх досягнення та механізми саморегуляції особистості у процесі життєдіяльності, що включає пошук, обґрунтування і реалізацію особистості шляхом співвіднесення життєвих вимог з особистісною активністю, цінностями, способом самоствердження.Дослідження життєвих стратегій особистості розвивалися у контексті психодінамічного, поведінкового, когнітивного, гуманістичного (феноменологічного), діяльнісного (діяльнісно-активістьського), суб'єктного, системного та ресурсного підходів.Спільними характеристиками та функціями життєвих стратегій у різних підходах є детермінація життєвого шляху особистості, варіативність рівня особистісної залученості у конструювання власної життєвої траєкторії; пошук оптимальних способів соціальної взаємодії для реалізації життєвих цілей, цінностей та смислів.У якості структурних компонентів життєвої стратегії розглядають цілісність/роз'єднаність життєвого шляху, конструктивність часової перспективи, сенсу життя, здатність життєвої рефлексії та усвідомленість власного життя, цілепокладання, способи досягнення життєвих цілей та ступень їх реалізації, життєву задоволеність/незадоволеність.Класифікації життєвих стратегій здійснюють за різними критеріями: за