ГІБРИДНІ ОСВІТНІ МОДЕЛІ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ КЛІНІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

ГІБРИДНІ ОСВІТНІ МОДЕЛІ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ КЛІНІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ Анотація.Актуальність дослідження гібридних освітніх моделей у закладах вищої медичної освіти України зумовлена швидкою цифровізацією, зростанням попиту на гнучкість форматів навчання та необхідністю забезпечення високої якості клінічної підготовки в умовах технологічних трансформацій.Мета статті -проаналізувати концептуальні, організаційні й практичні аспекти впровадження гібридного навчання та оцінити його вплив на формування клінічних компетентностей майбутніх лікарів у національному освітньому контексті.З'ясовано, що інтеграція теоретичних онлайн-модулів із практикоорієнтованим клінічним навчанням забезпечує узгодженість освітніх процесів і підтримує поступовий перехід від когнітивного сприйняття до практичного опанування навичок.Зазначено, що гібридні моделі сприяють розвитку клінічного, діагностичного мислення й комунікативних навичок завдяки поєднанню віртуальних клінічних кейсів, інструментів телемедицини та безпосередньої практики під контролем викладача.Встановлено, що симуляційні технології, середовища віртуальної й доповненої реальності та цифрові інструменти оцінювання значно підвищують якість підготовки здобувачів вищої освіти до виконання реальних клінічних завдань, гарантуючи багаторазову безпечну практику, оперативний зворотний зв'язок та компетентнісний прогрес.Результати також свідчать, що попри очевидні переваги, гібридні формати Журнал «Перспективи та інновації науки» № 12(58) 2025 2136 зазнають викликів, пов'язаних із нерівномірною цифровою готовністю, недостатньою методологічною інтегрованістю та варіативністю технологічної компетентності освітян.У висновках підкреслено, що гібридні освітні моделі, за умови їхнього якісного дидактичного структурування та належної технологічної підтримки, відіграють важливу роль у формуванні клінічних компетентностей майбутніх медиків в Україні.Вони підвищують ефективність навчання, розширюють доступ до клінічно орієнтованих ресурсів та забезпечують вищу адаптивність освітніх траєкторій.Водночас максимальне розкриття їхнього потенціалу потребує розвитку сталої цифрової інфраструктури, розширення симуляційноклінічних середовищ та систематичного вдосконалення цифрових і педагогічних навичок викладачів.Дослідження доводить, що гібридне навчання є перспективним напрямом модернізації медичної освіти та забезпечення професійної готовності лікарів відповідно до сучасних вимог системи охорони здоров'я.