ТЕРАПЕВТИЧНІ ВПРАВИ ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ СИНДРОМУ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА

ТЕРАПЕВТИЧНІ ВПРАВИ ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ СИНДРОМУ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА Анотація.У статті акцентується увага на намаганнях сучасної медицини формувати поліфакторний підхід при лікуванні та профілактиці функціональних розладів шлунково-кишкового тракту.Використання фізичної активності в якості лікувально-реабілітаційного елементу при подоланні синдрому подразненого кишківника (СПК) набуває популярності в медичній спільноті.Метою наукової розвідки є висвітлення специфіки щодо інтенсивності фізичних вправ у різних проявах синдрому подразненого кишківника.Симптоми хвороби та її клінічні прояви визначають типи та характер фізичної активності, яка пропонується пацієнту для полегшення загального стану та підтримки лікувальнореабілітаційного ефекту.Завдання статті зосереджені на побудові алгоритму застосування терапевтичних вправ як засобу корекції СПК в моделі лікування та реабілітації.У результатах дослідження наголошується на диференціації регулярної помірної фізичної активності та спеціальних фізичних вправах, спрямованих безпосередньо на покращення моторики кишківника.З одного боку, фізичні вправи залишаються у класичній клінічній картині шлунковокишкових розладів допоміжним фактором впливу.Водночас, останні дослідження, які надають пріоритетність функціональному виміру у природі синдрому подразненого кишківника, надають нового позиціонування фізичній активності.Терапевтичні вправи виступають одним з елементів синергійних вимірів лікування та реабілітації.Тобто, роль фізичних вправ як допоміжного ресурсу у лікуванні СПК втрачає актуальність.Натомість, підбір лікувально-реабілітаційної тактики передбачає інтеграцію фізичних вправ як повноцінного елементу впливу.Перспективи наукового дискурсу у кейсі терапевтичних вправ при СПК