ПЕРСПЕКТИВНІ ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ ФАРМАКОТЕРАПІЇ В ОНКОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ФАРМАКОГЕНЕТИЧНОГО ТЕСТУВАННЯ

ПЕРСПЕКТИВНІ ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ ФАРМАКОТЕРАПІЇ В ОНКОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ФАРМАКОГЕНЕТИЧНОГО ТЕСТУВАННЯАнотація.У онкології відкриття нових біомаркерів і молекулярна діагностика хвороби залишаються в центрі уваги, оскільки все більш вивчається комплекс молекулярних процесів, що перетворюють нормальні клітини на патологічні, і збій багатьох альтернативних сигнальних шляхів.Нові технології виявлення біомаркерів, разом із клінічними тестами-компаньйонами, дозволяють точно визначати ключові молекулярні мішені.Це відкриває шлях до персоналізованої терапії, при якій лікування підбирається відповідно до унікального профілю кожного пацієнта.Обговорено нові тенденції мінливої персоніфікованої фармакотерапії при онкологічних захворюваннях з акцентом на значенні фармакогенетичних досліджень.Проведено систематичний огляд літератури з прикладами застосування молекулярних та фармакогенетичних біомаркерів у керівництві лікуванням різних онкологічних захворювань, зокрема солідних пухлин (колоректальний рак, рак молочної залози, НДРЛ, меланома) та гематологічних новоутворень.Розглянуті 5 груп біомаркерів -прогностичні, предиктивні, фармакодинамічні, діагностичні та фармакогенетичні -зі зразками їх ролі для прогнозування результату лікування, вибору лікувальної тактики, моніторингу ефективності терапії та мінімізації побічних ефектів лікарських засобів.Встановлено, що застосування фармакогенетичних досліджень дозволяє більш точно підбирати таргетні та імунотерапевтичні засоби, знижувати ризик побічних реакцій і підвищувати ефективність лікування, що доводиться клінічними дослідженнями.Ідентифікуються недоліки у дизайні досліджень, Журнал «Перспективи та інновації науки» № 12(58) 2025 2480 зокрема нестача уніфікованих алгоритмів тестувань та недостатнє використання комплексних підходів, що інтегрують геномні дані пухлини та генетичні особливості пацієнтів.Показано, що фармакогенетичні та молекулярні біомаркери при онкологічних захворюваннях мають різні функції: прогностичні маркери (TP53, Ki-67) визначають ймовірний перебіг захворювання, предиктивні (EGFR, ALK, BRAF, BRCA1/2, HER2, NTRK, PD-L1) дозволяють прогнозувати ефективність конкретного лікування, фармакодинамічні (VEGF, PD-L1, FGFR2/3) відображають реакцію на лікування, а діагностичні (PSA, CA-125, CEA) підтверджують наявність конкретного виду пухлини.Фармакогенетичні маркери (CYP2D6, DPYD, TPMT, UGT1A1) дозволяють персоніфіковано підбирати засоби, мінімізуючи токсичність та підвищуючи ефективність лікування.Результати дослідження свідчать про перспективи використання фармакогенетичних та молекулярних біомаркерів як інструментів для оптимізації лікувальних стратегій, що сприятиме підвищенню безпеки, ефективності та якості життя пацієнтів з онкологічною патологією.