КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ФІЗІОТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ФІЗІОТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯАнотація.Актуальність проблеми функціональних і запальних порушень шлунково-кишкового тракту зумовлена високою поширеністю хронічних диспепсій, порушень перистальтики та больового синдрому, що значно погіршують якість життя пацієнтів і створюють клінічні виклики для сімейних лікарів і гастроентерологів.Незважаючи на наявність сучасних фізіотерапевтичних методів, частина терапевтів демонструє скептицизм або недостатню обізнаність щодо їхніх механізмів дії, що відображає прогалини у підготовці за старими навчальними програмами.Метою дослідження є системне оцінювання впливу фізичних чинників на патофізіологічні механізми ШКТ та порівняння їх ефективності з медикаментозною терапією.Використано аналіз сучасних патофізіологічних даних і клінічних досліджень за останнє десятиліття для інтеграції знань про tuftклітини, ентерохромафінні клітини, ICC, Piezo/TRP канали, кальцієву динаміку та мікробіоту.Фізіотерапевтичні методи, включно з кінезіотерапією, дихальними вправами, вісцеральною мобілізацією, магніто-та лазеротерапією, реалізують мультимодальний патогенетичний вплив: стабілізують tuft-і ентерохромафінні клітини, нормалізують електричну активність ICC, покращують мікроциркуляцію, модулюють периферичну та центральну ноцицепцію і сприяють нормалізації діафрагмально-черевного насоса та моторики кишечника.Медикаментозна терапія забезпечує швидку симптоматичну корекцію, проте діє локально та має ризик побічних ефектів.Синергетичне поєднання медикаментозних і фізіотерапевтичних методів дозволяє досягти швидкого полегшення симптомів, стабілізації моторики та довготривалої корекції патогенетичних механізмів.Висновок.Мультикомандний підхід, який об'єднує фізіотерапевтів, сімейних лікарів та гастроентерологів, забезпечує персоналізовані, безпечні та ефективні стратегії ведення пацієнтів із хронічними та функціональними порушеннями ШКТ, підвищуючи клінічну ефективність і якість життя пацієнтів, а також долає традиційний скептицизм та освітні прогалини у практичній підготовці лікарів.