ТЕОРЕТИКО-ЕМПІРИЧНІ МОДЕЛІ РИЗИКУ ТА ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ

ТЕОРЕТИКО -ЕМПІРИЧНІ МОДЕЛІ РИЗИКУ ТА ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ Анотація.Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виступає багатовимірною реакцією на екстремальні травматичні події, що проявляється стійкими симптомами тривоги, нав'язливими спогадами та емоційною дисрегуляцією.Сучасні дослідження моделей ризику ПТСР дозволяють систематизувати фактори, що підвищують ймовірність розвитку розладу, і визначати ефективні стратегії превентивної та психосоціальної підтримки.У науковому контексті виділяють біологічні, психологічні та соціально-екологічні моделі, які враховують генетичні та нейрофізіологічні особливості, когнітивно-емоційні механізми та рівень соціальної підтримки.У статті досліджено сучасні моделі ризику та ключові предиктори розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), зокрема біологічні, психологічні та соціально-екологічні фактори, які визначають індивідуальну сприйнятливість до травми.Проаналізовано роль тяжкості травматичного досвіду, попередніх психотравм, рівня резильєнтності, соціальної підтримки та особистісних характеристик у формуванні ПТСР.На основі інтегративного підходу розглянуто механізми взаємодії біопсихосоціальних чинників та запропоновано шляхи прогнозування ризику і розробки персоналізованих втручань.Аналітичний огляд сучасних емпіричних досліджень демонструє, що інтегративний підхід до оцінки ризику з урахуванням біопсихосоціальних чинників забезпечує точніше прогнозування ПТСР і формування персоналізованих втручань.Подальший розвиток цих моделей має важливе значення для удоскона-