ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ АКАДЕМІЧНОМУ ВИГОРАННІ СТУДЕНТІВ

ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ АКАДЕМІЧНОМУ ВИГОРАННІ СТУДЕНТІВ Анотація.Представлене дослідження присвячене теоретичному обґрунтуванню та систематизації сучасних технологій надання психологічної допомоги студентам, які зіткнулися із синдромом академічного вигорання.Актуальність теми зумовлена значним поширенням академічного вигорання в освітньому середовищі, що негативно впливає на здоров'я, мотивацію та академічну успішність студентів.Встановлено, що академічне вигорання являється тривимірним конструктом, який включає академічне виснаження, цинізм щодо навчання та зниження особистої ефективності.Методологічною основою роботи слугують провідні психологічні моделі: когнітивно-трансакційна теорія стресу та копінгу, теорія збереження ресурсів та модель вимог до роботи й ресурсів.Ці концепції дозволили розглянути вигорання як наслідок хронічного дисбалансу між високими навчальними вимогами та недостатніми внутрішніми чи зовнішніми ресурсами.У роботі систематизовано чотири ключові групи технологій психологічного втручання, ефективність яких підтверджена емпіричними даними.Перша групакогнітивно-поведінкова терапія (КПТ).Вона спрямована на корекцію дисфункціональних переконань (перфекціонізму, катастрофізації) та формування практичних навичок управління часом і стресом, що є критично важливим для відновлення академічної ефективності та зниження інтенсивності проявів виснаження.Друга група -технології третьої хвилі, включаючи терапію прийняття та відповідальності (ACT) та практики усвідомленості.Ці підходи працюють із цинізмом, навчаючи студентів психологічній гнучкості, приймати внутрішній дискомфорт без уникнення та здійснювати дії, узгоджені з їхніми особистими ціннісними орієнтирами.Це допомагає відновити сенс навчальної діяльності та протидіяти відстороненню.Третя група -ресурсоорієнтовані втручання, що базуються на підвищенні самоефективності через успішний досвід та соціальне моделювання, а також на підтримці внутрішньої мотивації згідно з принципами теорії самодетермінації (автономія, компетентність, спорідненість).Четверта, але не менш важлива група, -втручання на основі самоспівчуття, яке виступає стійким буфером проти самокритики, що руйнує ресурси, та сприяє швидшому відновленню після невдач.Журнал «Перспективи та інновації науки» № 12(58) 2025 3599 Обґрунтовано доцільність впровадження інтегративної, чотириетапної моделі допомоги, яка послідовно поєднує стабілізацію (релаксація, поведінкова активація), когнітивну корекцію, ціннісну орієнтацію та розвиток ресурсів (самоспівчуття).Особлива увага приділена системним та профілактичним заходам в освітньому середовищі.Наголошується на необхідності зменшення організаційних вимог (оптимізація навантаження), підвищенні гнучкості та створенні ресурсоорієнтованої культури, що підтримує соціальну спорідненість та загальне психологічне благополуччя.Результати роботи мають високу теоретичну та практичну значущість для психологічних служб університетів та фахівців, які працюють зі студентською молоддю.