ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕЖ ДОПУСТИМОСТІ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕЖ ДОПУСТИМОСТІ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ Анотація.У статті представлено комплексний теоретичний аналіз меж допустимості та можливостей застосування психологічного впливу у професійній діяльності слідчого під час проведення слідчих (розшукових) дій.Акцентовано увагу на проблемі відсутності чіткої законодавчої регламентації конкретних методів допустимого психологічного впливу, що створює ризики неоднозначного тлумачення та потенційного порушення прав людини.На основі узагальнення наукових підходів, положень Кримінального процесуального кодексу України, Конституції України, міжнародних конвенцій та практики Європейського Суду з прав людини висвітлено ключові правові та моральноетичні критерії допустимості психологічного впливу.Обґрунтовано, що межі правомірності психологічної взаємодії визначаються принципами добровільності, недопустимості примусу, поваги до гідності особи та збереження її свободи волевиявлення.Детально розкрито зміст дозволених методів інформаційно-комунікативної взаємодії, зокрема формування рапорту, використання професійних технік спілкування, соціальнопсихологічних механізмів авторитету, переконання та емоційної підтримки, а також методики когнітивного інтерв'ю.Показано, що ці прийоми сприяють налагодженню конструктивного контакту, підвищують достовірність отриманої інформації та забезпечують гуманність слідчих дій.Окрему увагу приділено аналізу недопустимих форм психологічного впливу: емоційного тиску, психофізіологічного примусу, маніпуляцій та приниження гідності.Вони не лише суперечать національному та міжнародному праву, але й призводять до суттєвих негативних наслідків.Серед наслідків недопустимого впливу виділено викривлення показань, стрес-індуковані порушення пам'яті, юридичну недопустимість доказів та дискредитацію правоохоронної діяльності.Розглянуто практичні шляхи удосконалення механізмів контролю за дотриманням меж психологічного впливу.Результати дослідження засвідчують, що оптимальне поєднання правових та етичних критеріїв забезпечує гармонізацію ефективності розслідування та захисту прав людини.Перспективи подальших наукових розвідок пов'язані з розробленням практичних алгоритмів для слідчих щодо виявлення ризиків переходу допустимого впливу в неправомірний.