ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ДЕФІЦИТУ ОСОБИСТОГО ЧАСУ

ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ДЕФІЦИТУ ОСОБИСТОГО ЧАСУАнотація.Актуальність дослідження зумовлена зростанням психологічного навантаження на військовослужбовців в умовах тривалої військової служби, що супроводжується дефіцитом особистого часу, обмеженням можливостей відновлення та підтримання соціальних і партнерських контактів.За таких умов задоволеність життям виступає важливим інтегральним показником психологічного благополуччя та адаптаційних ресурсів особистості.Метою статті є емпіричне дослідження особливостей задоволеності життям військовослужбовців в умовах дефіциту особистого часу та аналіз її зв'язку з емоційними станами, агресивністю та показниками психічного і фізичного здоров'я.Емпіричну вибірку склали військовослужбовці різних підрозділів, які перебували в умовах тривалої службової зайнятості.У дослідженні використано психодіагностичні методики: шкалу тривожності та депресії HADS, шкалу задоволеності життям (SWLS), опитувальник агресивності Ассінгера, а також опитувальник якості життя SF-12 (ментальний і фізичний компоненти).Обробку даних здійснено із застосуванням методів описової статистики, кореляційного аналізу, порівняльного аналізу та дисперсійного аналізу.Результати дослідження засвідчили, що дефіцит особистого часу не має прямого лінійного впливу на рівень задоволеності життям, однак у поєднанні з суб'єктивним відчуттям агресії асоціюється зі зниженням показників психологічного благополуччя.Виявлено, що агресія виступає більш значущим предиктором тривожності та депресивних проявів, ніж сам факт браку часу.Показники задоволеності життям виявили чутливість до якісних характеристик емоційного стану, а не лише до кількісних часових обмежень.Отримані результати розширюють уявлення про психологічні механізми адаптації військовослужбовців в умовах інтенсивної служби та можуть бути використані у практиці