ВИКОРИСТАННЯ GIS-ТЕХНОЛОГІЙ У РЕКОНСТРУКЦІЇ ІСТОРИЧНОГО ПРОСТОРУ СІЛЬСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ХАРКІВЩИНИ ДОБИ НЕПУ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ КРАЄЗНАВЧИХ СТУДІЙ

ВИКОРИСТАННЯ GIS-ТЕХНОЛОГІЙ У РЕКОНСТРУКЦІЇ ІСТОРИЧНОГО ПРОСТОРУ СІЛЬСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ХАРКІВЩИНИ ДОБИ НЕПУ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ КРАЄЗНАВЧИХ СТУДІЙ Анотація.Стаття присвячена дослідженню можливостей використання GIS-технологій для реконструкції історичного простору сільських територій повсякденного життя Харківщини у період нової економічної політики (1921-1928 рр.).Розкрито потенціал геоінформаційних систем як інструменту, що дозволяє комплексно поєднувати архівні карти Харківщини, плани землекористування, статистичні звіти, матеріали сільських рад, документи кооперативних об'єднань, етнографічні описи та сучасні цифрові джерела у єдиному аналітичному середовищі.Такий підхід забезпечує можливість просторової реконструкції динаміки розвитку сіл, змін у землеволодінні, локалізації виробничих об'єктів, кооперативів, артілей, млинів, шкіл, торгових пунктів і релігійних споруд, що формували сільський ландшафт Харківщини доби НЕПу.Особлива увага приділена тому, як GIS-технології дозволяють візуалізувати та аналізувати соціально-економічні процеси перехідного періоду: пожвавлення дрібного приватного господарювання, становлення кооперативних форм виробництва, розвиток локальних транспортних мереж, зміну функціонального призначення об'єктів сільської інфраструктури, а також трансформації повсякденного простору селянських громад.GIS-аналіз уможливлює відновлення втраченої топографії сіл, встановлення просторових закономірностей їх розвитку та виявлення регіональних особливостей модернізаційних процесів у 1920-х Журнал «Перспективи та інновації науки» № 12(58) 2025 3998 роках.Наголошується, що застосування GIS у краєзнавчих студіях Харківщини відкриває нові перспективи для створення інтерактивних історичних карт, цифрових атласів, віртуальних маршрутів, освітніх платформ та музейних проєктів, спрямованих на збереження культурної спадщини сільських громад.GIS-підхід значно підсилює можливості локальних досліджень, робить їх більш наочними, структурованими та доступними для широкої аудиторії.Стаття демонструє, що цифрове картографування стає важливим інструментом у сучасній історіографії та відкриває нові горизонти для вивчення історії села в умовах НЕПу.