РОЛЬ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

РОЛЬ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ Анотація.Статтю присвячено проблемі самореалізації особистості під час війни, пошуку шляхів психологічної стійкості задля подолання хронічного стресу.Теоретично обґрунтовано доцільність і необхідність самореалізації особистості під час війни як індикатора психологічного здоров'я, процесу виявлення і розгортання здібностей, талантів, задатків задля задоволення і досягнення життєвих цілей.Виявлено на основі теоретичного аналізу наукових праць у зарубіжній та вітчизняній психології своєрідність термінів: «резилієнс» та «резильєнтність».З'ясовано, що резилієнс розглядається як процес і результат успішної адаптації особистості під час війни, а резильєнтність як якість, що дозволяє їй вистояти в складних життєвих ситуаціях та швидко відновитися, а відтак і психологічно зростати.Теоретично обґрунтовано, що резилієнс розпочинається на другій фазі адаптаційного синдрому.Обґрунтовано, що розвиток резильєнтності відбувається завдяки сенсу життя, мужності, когнітивній гнучкості, позитивним емоціям та здатності їх регулювати, турботі про фізичне здоров'я, високому рівневі позитивної соціальної підтримки, цілеспрямованому подоланню надзвичайних ситуацій.Емпірично виявлено високий, вищий за середній та середній рівні резистентності респондентів.Зазначено, що за високого рівня стресостійкості та соціальної адаптації респонденти здатні швидко відновлюватися після впливу екстремальних обставин й будувати повноцінне життя під час війни.Виявлено, що найбільш бажаною у соціумі є особистість високого рівня резильєнтності, стресостійкості та соціальної адаптації.Результати вивчення можуть використовуватися психологами-практиками для виявлення рівня резильєнтності особистості для її самореалізації під час війни.Актуальним є врахування резильєнтності особистості під час індивідуального консультування клієнтів чи психологічної корекції.