ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ, ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ

ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ, ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ Анотація.У статті здійснено аналіз соціально-педагогічної роботи з прийомними сім'ями в Україні, що є ключовою умовою успішної реалізації політики деінституціалізації та забезпечення прав дитини на сімейне виховання.Визначено теоретико-методологічні засади роботи, систематизовано форми та методи вітчизняної практики та ідентифіковано її системні проблеми.Шляхом порівняльного аналізу зарубіжного досвіду (США, Велика Британія, Скандинавія) виявлено інноваційні моделі соціально-педагогічної роботи з прийомними сім'ями, орієнтовані на травму.Обґрунтовано необхідність імплементації цих моделей в українську практику через стандартизацію послуг, впровадження обов'язкової супервізії та розвиток терапевтичного прийомництва, що є надзвичайно важливим в умовах післявоєнного відновлення.У статті здійснено критичний аналіз та обґрунтовано необхідність трансформації соціально-педагогічного супроводу прийомних сімей в Україні в контексті викликів деінституціалізації та значної психологічної травматизації дитячого населення, спричиненої збройною агресією.Мета дослідження полягає у визначенні стратегічних шляхів удосконалення форм і методів роботи соціального педагога шляхом порівняльного аналізу вітчизняного досвіду та імплементації провідних міжнародних інновацій.На першому етапі дослідження було систематизовано теоретикометодологічні засади роботи, підкреслюючи необхідність інтеграції системного, ресурсного та компетентнісного підходів та визнаючи соціального педагога ключовим координатором і фасилітатором терапевтичного процесу в прийомній сім'ї.З'ясовано, що вітчизняна практика, попри наявність законодавчого фундаменту, страждає від низки системних дисфункцій.Зокрема, це фрагментарність послуг, що посилюється відсутністю уніфікованих Державних стандартів супроводу та ефективного міждисциплінарного кейс-менеджменту між соціальними, освітніми та медичними службами.Виявлено, що домінуюча форма роботи -індивідуальний патронаж -часто набуває контролюючої функції замість терапевтичної.Критичною є проблема кадрового забезпечення, що Журнал «Перспективи та інновації науки» № 12(58) 2025 553 проявляється у дефіциті спеціалізованих знань у сфері психології прив'язаності та травмотерапії, а також у високому ризику професійного вигорання фахівців через відсутність обов'язкової, системної супервізії.Другий етап дослідження зосереджено на детальному аналізі світової практики, що поділяється на англо-американську (США, Великобританія) та скандинавсько-континентальну (Німеччина, Швеція) моделі.Виявлено, що успіх зарубіжних систем базується на принципах професіоналізації опіки та Травмочутливого догляду (TIC).Ключові інноваційні форми включають Терапевтичне прийомництво (TFC), що застосовується для дітей зі складними поведінковими та психічними потребами.Методологічна перевага зарубіжного досвіду полягає у застосуванні науково-обґрунтованих, доказових моделей, таких як ARC (Attachment, Self-Regulation, and Competency) та TBRI (Trust-Based Relational Intervention).Ці моделі навчають батьків розуміти деструктивну поведінку як реакцію на травму, а не навмисний непослух, та застосовувати корекцію через відновлення зв'язку та безпеки.Досвід Німеччини та Скандинавії підкреслює важливість обов'язкової групової супервізії для забезпечення професійної стійкості та якості рішень.На основі порівняльного аналізу, стратегічними напрямами трансформації для України визначено: легалізацію обов'язкової супервізії та статусу «професійного батька», впровадження стандартизованих, травмо-орієнтованих тренінгів, а також розвиток спеціалізованих форм опіки, підкріплених фінансуванням, орієнтованим на потреби дитини.Імплементація цих інновацій є необхідною умовою для переходу української системи від кризово-реактивної до проактивної, професійної та терапевтичної моделі, що забезпечить ефективну психологічну реабілітацію та соціалізацію дітей у прийомній сім'ї.